Зміни щодо військового обов’язку та ведення військового обліку

Продовжується удосконалення військового обліку, зокрема прийнято нашумілий Закон № 1357. Які саме зміни відбулися та як це відіб’ється на веденні військового обліку на підприємстві, розповімо детальніше.

Ухвалений Закон від 30.03.21 р. № 1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку» (далі – Закон №1357) набув неабиякого розголосу через «сенсаційні» зміни. Та насправді основних змін не так уже й багато.

1. З’явився новий вид військової служби – резервісти, що призиваються в особливий період. Для них передбачено гарантії законодавства, у тому числі трудового.
2. Військові комісаріати називатимуться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Згідно із Законом №1357 нічого не змінилося, крім назви, але Перехідними положенням передбачено, що КМУ має затвердити положення про цей орган.
3. Розширено перелік відповідальності та збільшено розмір штрафних санкцій за порушення законодавства про військовий облік та мобілізаційну підготовку.

Розглянемо детальніше ці основні нововведення.

Хто такі резервісти

Служба у військовому резерві запроваджується з метою планомірної підготовки резервістів для комплектування Збройних Сил України (далі – ЗСУ) та інших військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період шляхом набуття та підтримання на належному рівні вмінь і навичок за військово-обліковою спеціальністю. На таку службу призиватися громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військово-оперативного резерву.

Згідно зі змінами, резервісти підлягають обліку так само, як і призовники та військовозобов’язані. Для цього унесено зміни до Закону від 16.03.17 р. № 1951 «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», згідно з якими Єдиний реєстр буде вестися не лише на військовозобов’язаних, а й на призовників та резервістів.

Згідно зі ст. 1 Закону від 25.03.92 р. № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі – Закон № 2232) резервісти – це громадяни України, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. Службу у військовому резерві проходять громадяни України незалежно від статі, придатні до військової служби за станом здоров’я, професійними та моральними якостями, які не досягли граничного віку перебування в запасі другого розряду.

Гарантії для резервістів

Гарантії, передбачені трудовим законодавством, а саме ст. 119 КЗпП, поширюються й на резервістів. Нагадаємо, що ця стаття передбачає збереження місця роботи та середнього заробітку за основним місцем роботи, якщо працівник був призваний під час особливого періоду.

Також на працівників, призваних на військову службу з числа резервістів в особливий період, поширюватимуться норми щодо переважного права залишення на роботі в разі вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (ст. 42 КЗпП). Таке право вони матимуть протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника відтепер мають надаватися особам, звільненим після проходження військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Змінами, унесеними до ст. 196 КЗпП, для осіб, звільнених з військової служби за призовом осіб з числа резервістів в особливий період, установлюються додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Передбачено, що серед інших категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (так звана квотна категорія), належить молодь, що звільнилася з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу. Нагадаємо, що ст.196 КЗпП має відсилочну норму до Закону від 05.07.12 р № 5067 -VI «Про зайнятість населення»

Крім іншого, ст. 24 КЗпП доповнено нормою про те, що обов’язковим документом під час прийняття на роботу працівника має бути військово-обліковий документ. Хоча й раніше такий документ був обов’язковим, але це було передбачено не в КЗпП, а лише в Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженому постановою КМУ від 07.12.16 р. № 921.

Для військовозобов’язаних, а відтепер – і резервістів передбачено норму щодо збереження попереднього середнього заробітку в разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, що тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов’язків і обмежує можливість перебування в колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу (для осіб, на яких поширюється Закони від 05. 09.17 р. № 2145-VIII «Про освіту», від 06.06.19 р. № 2745-VIII «Про фахову передвищу освіту»). А також, гарантується збереження місця навчання та стипендії здобувачам фахової передвищої освіти та вищої освіти для резервістів, призваних під час особливого періоду.

На резервістів поширюються також гарантії, передбачені іншими законами для військовозобов’язаних. Зокрема, гарантії, передбачені п. 20¹ст. 10¹, ст. 12, п. 15 ст. 14, п. 6 ст. 18 Закону від 20.12.91 р №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із Законом № 1357 доповнено статтею 39¹ Закон № 2232. Ця стаття регулює порядок призову на військову службу осіб саме з числа резервістів в особливий період та встановлює для них гарантії на час проходження військової служби.

Крім того, Прикінцеві та перехідні положення Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) доповнено пунктом 9¹⁸. У ньому для резервістів передбачено таке:

1. Під час дії особливого періоду платники ЄСВ, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків щодо сплати ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями. Підставою є заява платника та копія військово-облікового документа із зазначенням даних про його призов на військову службу, які подаються до податкового органу за місцем обліку платника протягом 10 днів після його звільнення з військової служби.
2. Якщо платник після звільнення з військової перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків такої служби, заява і копія відповідного військово-облікового документа подаються ним протягом 10 днів після закінчення лікування (реабілітації).
3. Якщо платник має найманих працівників і на строк своєї військової служби уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання здійснює така уповноважена особа. ЄСВ, нарахований уповноваженою особою протягом строку військової служби платника, сплачується звільненим з військової служби платником протягом 180 календарних днів із дня, що настає за днем його звільнення зі служби, без нарахування штрафних і фінансових санкцій. Платник у заяві зазначає дані про нарахований уповноваженою особою ЄСВ на суму таких виплат.
4. Звітність з ЄСВ , нарахованого уповноваженою особою протягом строку військової служби платника на суми виплат працівникам платника, подається звільненим з військової служби резервістом у порядку та строки, установлені Законом № 2464, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Законом.
5. Під час дії особливого періоду до платників-резервістів протягом строку їх військової служби заходи впливу та стягнення, передбачені ст. 25 Закону № 2464, не застосовуються. Підставою для незастосування зазначених заходів впливу та стягнень є копія військово-облікового документа із зазначенням даних про призов платника на військову службу, що подається до податкових органів керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини в 10-денний строк після призову.

Відповідальність, пов’язана з військовим обов’язком

Законом № 1357 унесено зміни до Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП). А саме: додано суб’єктів, які притягуються до відповідальності, а саме резервістів; вилучено низку статей, а також збільшено розмір санкцій за порушення законодавства. Розмір санкцій покажемо в таблиці

За порушення, установлені ст. 210, 210¹ КупАП, стягнення накладатимуть Центральне управління та регіональні органи СБУ. За всі інші правопорушення складаються протоколи та накладаються стягнення Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (вони ж військкомати).

У Кримінальному кодексі (далі – КК) додано, що за порушення, передбачені ст. 336 та 337, до відповідальності притягатимуться також і резервісти. Саму відповідальність, передбачену зазначеними статтями, не змінено.

Нагадаємо, що згідно зі:

• ст. 336 КК ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період – карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років;
• ст. 337 КК ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки України – карається штрафом від 300 до 500 НМДГ або виправними роботами на строк до одного року.

Висновок

Загалом більш практичного підходу слід очікувати після того, як відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1357 будуть розроблені чи приведені у відповідність до цього Закону підзаконні нормативні акти, що стосуються військового обліку. Для цього законодавець відводить 6 місяців. Тоді варто буде ще детальніше розібрати тему військового обліку.