Із цієї статті ви дізнаєтеся: яким категоріям осіб роботодавець не може відмовити у працевлаштуванні та які штрафні санкції передбачені за необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб.
Що можна зробити на практиці: складати оголошення про вакансії відповідно до вимог законодавства і «ввічливо» (за допустимими мотивами) відмовляти невідповідному кандидатові, щоб не отримати штраф.
Хто платить, той і замовляє музику. Чи застосовна ця фраза до процедури відбору співробітників? Не завжди. Роботодавець, який платить за працю, не завжди може вибирати собі працівників. Є категорії осіб, яким роботодавець згідно із законом не має права відмовити у працевлаштуванні. Навіть якщо вони, на погляд роботодавця (а платить він!), не зовсім підходять для цієї роботи або посади. Сьогодні ми розповімо, які ж правила необхідно дотримувати роботодавцеві, приймаючи нових співробітників, і як поводитися, щоб уникнути негативних наслідків у разі відмови кандидатам на посаду.
У ч. 1 ст. 22 КЗпП згадано, що необґрунтована відмова в прийнятті на роботу заборонена. При цьому ні в самому КЗпП, ні в інших нормативно-правових актах не розшифроване поняття «необґрунтована відмова». Зате в ч. 2 ст. 22 КЗпП зазначено, що заборонено будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно:
Важливий нюанс! Якщо робота може виконуватися тільки особою однієї статі, то це не вважається дискримінацією за статевою ознакою (див. лист Мінсоцполітики від 21.03.13 р. № 69/021/150-13). Наприклад, на посаду «Бурильник свердловин» через зрозумілі причини заборонено працевлаштовувати жінок.