Медіація – новий вид урегулювання спорів

Після офіційної публікації з 15.12.2021 набув чинності Закон від 16.11.2021 № 1875-ІХ «Про медіацію» (далі – Закон № 1875), який визначає порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), а також статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою. Розглянемо, які інструменти для врегулювання спорів надає бізнесу цей Закон.

Що означає медіація та хто такий медіатор

Хоча поняття «медіація» уже давно відоме українським фахівцям, на законодавчому рівні його досі не застосовували. Тому розберемося спершу, що воно означає.

Медіація – це позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. Тобто це один із видів альтернативного врегулювання спорів.

Передбачається, що за допомогою медіації можна владнати конфлікт без звернення до суду. Тобто це одна із форм досудового вирішення спорів. Медіація може бути проведена як до звернення до суду, так і на будь-якій стадії судового процесу. Водночас вона не проводиться, якщо конфлікт впливає чи може вплинути на інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї процедури.

Медіація проводиться за взаємною згодою сторін з урахуванням принципів неупередженості медіатора.

Налагодити комунікацію між сторонами конфлікту та досягти згоди допомагає медіатор – спеціально підготовлена незалежна, неупереджена фізична особа, яка має право проводити медіацію. Медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном.

Що таке базова підготовка медіаторів, визначено у ст. 10 Закону № 1875. Після проходження підготовки такій особі видається відповідний сертифікат. Медіатор може надавати послуги з медіації на платній чи безоплатній основі, за наймом, через об’єднання медіаторів або індивідуально.

Медіатор проводить медіацію індивідуально як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або як фізособа-підприємець. Медіатора включають до Єдиного реєстру медіаторів, який можна побачити у відкритому доступі за посиланням.

Медіаторами також визнаються особи, які до набрання чинності Законом № 1875 пройшли навчання базових навичок медіатора обсягом не менше 48 годин, що підтверджується відповідними сертифікатами (п. 2 розд. ІV Закону № 1875).

Також передбачається, що нотаріуси можуть проводити медіацію в порядку, визначеному Законом № 1875, за умови проходження ними підготовки як медіаторів.

Медіатор несе відповідальність:

• цивільно-правову – за порушення зобов’язань за договором про проведення медіації;
• кримінальну – у випадках, передбачених законом;
• визначену статутом або положенням об’єднання медіаторів, членом якого є медіатор, – за недотримання норм професійної етики.

Процедура медіації може здійснюватися на підставі відповідного договору, укладеного між сторонами конфлікту, умови якого визначено у ст. 20 та 21 Закону № 1875.

Медіація у процесуальних відносинах

Законом № 1875 було внесено зміни до багатьох законодавчих актів, зокрема до Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), Земельного кодексу (далі – ЗК), Господарсько-процесуального кодексу (далі – ГПК), Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК), Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) та ще шести законів.

Передбачено, що сторони можуть примиритися, зокрема, шляхом медіації на будь-якій стадії судового процесу. Для цього їм необхідно звернутися до суду з клопотанням про проведення медіації. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Особа не може бути представником, якщо вона є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов’язаного із справою, що розглядається в суді. Важливим моментом є те, що в разі, якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації, 60 % судового збору, сплаченого під час подання позову, повертається стороні, яка сплатила його.

Провадження зупиняється на час проведення медіації, але не більш як на 90 днів із дня постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі.

Крім того, КАС передбачено, що проведення медіації не впливає на перебіг строку звернення до адміністративного суду.

Медіація в разі врегулювання земельних конфліктів

У ЗК з’явилася ст. 158¹ «Врегулювання земельних спорів шляхом медіації», якою передбачено, що земельний спір може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону № 1875 з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації в земельних спорах укладаються в письмовій формі. У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися для розгляду земельного спору до органів, що вирішують земельні спори.

Медіація в трудовому праві

Законом № 1875 також доповнено КЗпП новою ст. 222¹, якою передбачено, що:

• трудові спори між працівником і власником або уповноваженим ним органом можуть бути врегулювані шляхом медіації;
• договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у трудових спорах укладаються тільки в письмовій формі;
• у разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися до суду або комісії з трудових спорів при підприємствах;
• участь у процедурі медіації вважається поважною причиною у розумінні ст. 225 та 234 КЗпП (йдеться про перебіг строків позовної давності щодо вирішення трудового спору).

Нагадаємо, що для вирішення трудових спорів передбачено застарілий механізм, який запроваджено ще за радянських часів і рідко застосовується на практиці, – це звернення до комісії із трудових спорів. Така система розв’язання трудових спорів, закріплена у КЗпП, не дає можливості оперативно та справедливо вирішити конфлікт, особливо для працівника. Сподіваємося, що таку можливість дасть медіація.

Висновки та спірні моменти

Позитивно, що із запровадженням медіації сторони можуть самі керувати процесом і припинити його в будь-який час. Як медіатор, так і сторони конфлікту залишають за собою право на вільний вибір методик, місця та часу проведення медіації відповідно до їхніх побажань або специфіки.

Важливим моментом є те, що сторони самостійно можуть обрати медіатора, а також зменшення грошових витрат у разі вирішення конфлікту через медіацію.

Медіацію можна застосовувати до розв’язання спорів, справи щодо яких уже перебувають у суді. Законодавство під час розгляду справи в суді запроваджує медіацію як добровільну процедуру.

Якщо сторони досягли згоди з усіх важливих питань у процесі проведення медіації, вони можуть підписати мирову угоду, яку суд затвердить у разі відсутності порушень прав і законних інтересів третіх осіб. Нагадаємо, що мирові угоди вже давно є невід’ємним елементом судового процесу.

Водночас Закон № 1875 має недоліки.

По-перше, Законом № 1875 не врегульовано рівень підготовки медіаторів та не встановлено обов’язку володіти спеціальними знаннями у сфері права та/або психології (конфліктології).

По-друге, проблемними є питання щодо реєстру медіаторів: хто його вестиме; скільки їх буде; який порядок внесення даних щодо медіаторів; які способи захисту персональних даних тощо.

Крім того, сторони можуть використовувати механізм медіації для затягування розгляду справи.

Сподіваємося, що спірні питання буде врегульовано підзаконними актами, які на виконання вимог Закону № 1875 мають бути затверджені урядом до 15 березня 2022 року.