Застава як забезпечувальний захід за госпдоговором

Господарські договори: практичні поради та зразки документів

У консультації йтиметься про заставу як способ забезпечення виконання договірних зобов'язань. Ми розповімо, що може, а що не може бути предметом застави, які умови слід включити до договору застави, а також у яких реєстрах можуть або повинні реєструватися застави.

Поняття застави

Застава – це спосіб забезпечити виконання договірних зобов'язань. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, задовольнити свої вимоги до боржника за рахунок заставленого майна, отримавши перевагу перед іншими кредиторами цього боржника (ст. 572 ЦК, ст. 1 Закону № 2654).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК, ст. 1 Закону № 2654).

Заставою можуть забезпечуватися (ст. 573 ЦК, ст. 3 Закону № 2654):

• дійсне зобов'язання, що випливає, зокрема, із договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо;
• вимоги, які виникнуть у майбутньому, при наявності угоди сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Види застави

Застава буває різних видів, а саме:

• іпотека – застава нерухомого майна (квартири, житлові будинки, будівлі, земельні ділянки, об'єкти незавершеного будівництва і т. п.), яке залишається у володінні заставодавця (іпотекодавця) або третьої особи (ст. 575 ЦК);
• застава товарів в обороті (сировина, напівфабрикати, комплектуючі, готова продукція тощо), коли заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави, а при його відчуженні зобов'язаний замінити іншими товарами такої ж або більшої вартості (ст. 40, 42, 43 Закону № 2654);
• застава – застава рухомого майна, яке передається у володіння заставодержателя або за його наказом третій особі (ст. 575 ЦК, ст. 44 Закону № 2654);
• застава майнових прав (права вимоги за зобов'язаннями, у яких заставодавець виступає кредитором, права на об'єкти інтелектуальної власності і т. п.);
• застава цінних паперів (акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати) (ст. 53 Закону № 2654).

У цій консультації питання, пов'язані з іпотекою, розглядатися не будуть. Ітиметься про звичайний договір застави (див. зразок у кінці консультації).

Договір застави

Насамперед зазначимо, що про укладання договору застави слід указати в основному договорі, на підставі якого виникає забезпечене заставою зобов'язання.

Сторони договору

Сторонами договору застави є (ст. 583 ЦК):

• заставодержатель – кредитор за основним зобов'язанням;
• заставодавець – ним може бути як боржник за основним зобов'язанням, так і третя особа (майновий поручитель).

Форма та істотні умови договору застави

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі, інакше правочин буде вважатися нікчемним, тобто недійсним (ст. 547 ЦК).

Якщо предметом застави є земельні ділянки, будівлі, приміщення, інше нерухоме майно, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, такий договір необхідно засвідчити в нотаріуса (ст. 577 ЦК, ст. 13 Закону № 2654). Звертаємо увагу! Згідно Закону № 2478 з 04.02.19 р. у нотаріуса не потрібно буде засвідчувати договір застави, якщо предметом застави буде транспортний засіб, який підлягає держреєстрації.

Істотними умовами договору застави є (ст. 584 ЦК, ст. 180 ГК, ст. 12 Закону № 2654):

• зміст, розмір і строк виконання зобов'язан­ня, забезпеченого заставою. З 4 лютого 2019 року згідно Закону № 2478, можна вказувати посилання на договір або інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання;
• опис предмета застави, що дозволяє його ідентифікувати. Наприклад, якщо предметом застави є автомобіль, то в договорі слід указати його державний номер, марку та інші характеристики. Якщо в заставу передається продукція, тоді треба назвати її вид і кількість;
• вартість предмета застави (визначається за угодою між заставодавцем і заставодержателем на підставі документів, що підтверджують вартість майна, факт його оплати, або шляхом проведення незалежної оцінки за угодою між заставодавцем і заставодержателем);
• строк дії договору.

Предмет застави

Предметом застави може бути (ст. 576 ЦК, ст. 4 Закону № 2654):

• майно, що знаходиться у власності заставодавця на момент укладання договору застави (нерухомість, транспортні засоби, інше майно, цінні папери, майнові права), яке може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення;
• майно, яке стане власністю заставодавця вже після укладання договору застави (майбутній урожай, приплід худоби і т. п.).

Не можуть бути предметом застави (ст. 4 Закону № 2654):

• культурні цінності, що є об'єктом державної або комунальної власності, які внесені або підлягають внесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
• пам'ятники культурної спадщини, внесені до Переліку пам'ятників культурної спадщини та не підлягають приватизації;
• вимоги, що мають особистий характер (наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю);
• інші вимоги, застава яких заборонена законом (наприклад, це об'єкти державної власності, що не підлягають приватизації).

Крім того, майно, що знаходиться в спільній власності (частини, паї), не може бути самостійним предметом застави, якщо частини (паї) не виділені в натурі (ст. 6 Закону № 2654).

Права та обов'язки заставодавця та заставодержателя

Відповідно до ст. 587 ЦК особа, яка володіє предметом застави (заставодавець або заставодержатель) зобов'язана:

• вживати необхідних заходів для збереження предмета застави;
• утримувати заставлене майно належним чином;
• негайно повідомити другу сторону договору про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Заставодавець:

1) має право (ст. 586 ЦК):

• користуватися предметом застави за цільовим призначенням, а також отримувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлене законом або договором;
• відчужувати або іншим способом розпоряджатися предметом застави зі згоди заставодержателя;
• заповісти заставлене майно. Зверніть увагу: якщо навіть до договору включити умову про те, що заставодавець обмежений у праві заповісти заставлене майно, ця умова буде нікчемною;

2) зобов'язаний у випадку втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлене договором (ч. 2 ст. 587 ЦК).

Заставодержатель (ст. 587 ЦК, ст. 8 Закону № 1255):

• має право в будь-який час перевірити наявність, стан, умови зберігання та використання предмета застави, що знаходиться в заставодавця;
• зобов'язаний відшкодувати заставодавцю збитки, заподіяні внаслідок втрати, знищення або пошкодження заставленого майна, якщо предмет застави знаходився у нього.

Держреєстрація застав

Застава нерухомого майна (іпотека) підлягає держреєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 577 ЦК, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952).

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодавця або заставодержателя із внесенням відповідного запису до Державного реєстру рухомого майна (далі – Реєстр) (ч. 3 ст. 577 ЦК, ст. 2 Закону № 1255).

Хто має право вносити запис до держреєстру?

Такими повноваженнями наділені (п. 2, 3 ч. 1 ст. 6, п. 1, 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952):

• держреєстратори, які перебувають у трудових відносинах із виконавчими органами сільських, селищних і міських рад, Київської міської, районних, районних у м. Києві держадміністрацій;
• нотаріуси.

Держреєстрація обтяження рухомого майна

Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви за формою додатка 1 до Інструкції № 73/5, поданого обтяжувачем або вповноваженою ним особою (п. 6 Порядку № 830).

Заява може бути подана (п. 6 Порядку № 830):

• у письмовій формі – повинна бути підписане обтяжувачем (дійсність підпису нотаріально засвідчується);
• електронній формі – повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Подаючи заяву в письмовій формі, обтяжувач повинен пред'явити свій паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Якщо від імені обтяжувача діє уповноважена особа, її повноваження повинні бути підтверджені довіреністю.

Яку інформацію повинна містити заява?

Заява повинна містити (п. 7 Порядку № 830):

• відомості про обтяжувача та боржника (для юросіб – найменування та місцезнаходження, ідентифікаційний код; для юросіб-нерезидентів – найменування, місцезнаходження та державу, у якій вони зареєстровані; для фізосіб – П. І. Б., постійне місце проживання та ідентифікаційний номер; для фізосіб-іноземців або осіб без громадянства – П. І. Б. (при наявності), постійне місце проживання за межами України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (при наявності);
• підстава для виникнення обтяження та його зміст (тобто договір застави) із зазначенням розміру та строку виконання вимог обтяжувача;
• опис рухомого майна, що є предметом обтяження, якого достатньо для його ідентифікації;
• відомості про заборону або обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Хто може виступати в ролі обтяжувача?

Обтяжувачем може бути (ст. 2 Закону № 1255):

• кредитор за зобов'язанням, яке забезпечене рухомим майном;
• власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника;
• будь-яка особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження;
• особа, яка управляє рухомим майном в інтересах кредитора.

Звернення стягнення на предмет застави

Право звернути стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у випадку, якщо боржник не виконає забезпечене заставою зобов'язання (ч. 1 ст. 589 ЦК, ст. 23 Закону № 1255).

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, яка визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, заподіяних порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлене договором (ч. 2 ст. 589 ЦК).

Заставодержатель може звернути стягнення на заставлене майно (ст. 33 Закону № 898, ст. 24 Закону № 1255):

• за рішенням суду (ч. 1 ст. 590 ГК, ст. 25 Закону № 1255);
• у позасудовому порядку, тобто або за виконавчим написом нотаріуса, або іншими способами, які залежать від виду рухомого майна (ст. 26 Закону № 1255).

Припинення застави

Право застави припиняється у випадку (ст. 593 ЦК, ст. 28 Закону № 2654):

• припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
• втрати предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави;
• реалізації предмета застави;
• набуття заставодержателем права власності на предмет застави;
• примусового продажу заставленого майна;
• закінчення строку дії права, що становить предмет застави;
• в інших випадках припинення зобов’язань, установлених законом.