Оформлення договору позики та поворотної фіндопомоги

Кредити, позики, фіндопомога: правові аспекти та облік

Багато суб’єктів господарювання шукають нових швидких грошових уливань. І тут їм на допомогу може прийти позика та поворотна фінансова допомога (далі – ПФД). Про нюанси оформлення договорів позики та ПФД читайте в консультації.

Позика та ПФД: подібність і відмінності

Грошовою позикою називаються кошти, надані позикодавцем позичальникові на певний строк. Під час укладання договору позики слід керуватися нормами § 1 гл. 71 ЦК.

За договором позики одна сторона (позикодавець, кредитор) передає у власність другій стороні (позичальникові, боржникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду та якості (ст. 1046 ЦК). При цьому договір позики за замовчуванням уважається процентним (ст. 1046, 1048 ЦК).

Фінансова допомога надається на безповоротній або поворотній основі. ПФД – це сума коштів, яка надійшла платникові податків у користування за договором, що не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, і є обов’язковою до повернення (пп. 14.1.257 ПК). ПФД може бути тільки безпроцентною.

Таким чином, порядок надання позики регулюється нормами ЦК, а ПФД – нормами ПК. Але, незважаючи на це, правовою основою отримання ПФД є договір позики. Тому все, що буде нижче сказано про позику, відноситься й до ПФД.

Договір позики: що повинен знати бухгалтер

Сторони договору

Сторонами договору позики є позикодавець і позичальник. Такими можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи – обмежень на цей рахунок у законодавстві немає. Не обмежена й кількість договорів позики, що укладаються з однією особою. Однак такі обмеження може містити статут ТОВ. Тому, перш ніж видати або отримати позику, слід вивчити статут на предмет відсутності таких обмежень.

Форма договору

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір НМДГ (тобто більше 170 грн), а у випадках, коли позикодавцем є юрособа, – незалежно від суми (ст. 1047 ЦК).

За бажанням сторін договір може бути нотаріально засвідчений, однак законодавець не зобов’язує це робити.

Істотні умови договору

Чинним законодавством істотні умови договору позики не визначені, тому слід керуватися загальними вимогами, установленими ст. 180 ГК (див. таблицю).

Чи можуть нефінансові установи або фізособа видавати позики під проценти?

Ми не рекомендуємо цього робити. Пояснимо чому.

Надання коштів у борг під проценти (у т. ч. на умовах фінансового кредиту) підпадає під визначення фінансової послуги згідно зі ст. 4 Закону від 12.07.01 р. № 2664-III. А в ст. 5 цього закону сказано, що фінансові послуги можуть надавати тільки фінустанови (банки, кредитні спілки і т. д.), а також, якщо це прямо передбачено законом, фізособи-підприємці. При цьому такий вид діяльності, як надання фінпослуг, підлягає ліцензуванню.

Аналогічну думку висловила ДПС у листі від 11.02.13 р. № 1990/6/17-1216: надавати кошти в борг під проценти мають право тільки фінансові установи.

Згідно зі ст. 1048 ЦК позикодавець (незалежно від статусу) має право на отримання процентів за договором. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 27.09.12 р. № 10-1390/0/4-12 зазначив, що норми ЦК не містять ніяких винятків щодо суб’єктного складу (тобто учасниками договору позики можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи), а також права на отримання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок отримання яких установлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК). Незважаючи на те що ЦК не забороняє позикодавцеві надавати позичальникові позику під проценти, податкова може намагатися оспорити такий договір позики. Тому, якщо нефінансові установи не готові відстоювати свою правоту в суді, не варто укладати договір позики, що передбачає виплату процентів.

Як часто одна особа може видавати позику та чи є обмеження за сумами позики?

Чинне законодавство на цей рахунок не містить будь-яких обмежень. Але є важливий нюанс, який слід ураховувати під час видання позики. Якщо сума позики значна, то вона може стати предметом фінмоніторингу відповідно до Закону від 06.12.19 р. № 361-IX (далі - Закон № 361).

Банки зобов’язані, зокрема, повідомляти Держфінмоніторинг (п. 8 ч. 2 ст. 8, ст. 21 Закону № 361):

• про граничні фінансові операції. У загальному випадку граничними є фінансові операції, здійснені на суму 400 тис. грн і більше. Береться сума в гривнях або еквівалент цієї суми в інвалюті, банківських металах, інших активах;
• підозрілі операції або спроби їх проведення незалежно від суми. Фінансові операції або спроба їх проведення вважаються підозрілими, якщо суб’єкт первинного фінмоніторингу підозрює або має достатні підстави підозрювати, що ці операції (спроба) є результатом злочинної діяльності або стосуються відмивання грошей/фінансування тероризму.

Якщо позику отримано на суму від 400 тис. грн, банк зобов’язаний перевірити таку операцію. І навіть якщо сума позики менша, банк усе одно має право перевірити операцію, якщо в нього з’явилися сумніви в її чистоті. Тобто в принципі будь-яка операція з надання позики може підпасти під фінмоніторинг.

Порядок надання позики

Позика має бути надана способом, передбаченим договором позики. При цьому слід також визначити дату її надання, оскільки саме із цієї дати договір уважається укладеним і починається нарахування процентів за користування позикою (для процентного договору).

Датою надання позики буде дата, зазначена, зокрема:

• у розписці позичальника про отримання грошей;
• акті приймання-передачі (під час передання будь-яких речей).

У випадку надання коштів безготівковим шляхом такою датою за загальним правилом уважається день зарахування цих коштів на рахунок позичальника. При цьому сторони можуть передбачити в договорі інший порядок визначення дати надання позики, наприклад, день списання коштів із рахунка позикодавця.

Строк повернення позики

Договором можна передбачити повернення суми позики повністю на призначений строк або на виплат частинами (наприклад, рівними або різними частками щомісяця або щокварталу; до будь-яких фіксованих дат і т. п.).

Сума безпроцентної позики може бути повернута позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Сума позики вважається повернутою в момент передання її позикодавцеві або зарахування відповідних коштів на його банківський рахунок, якщо інше не передбачено договором позики.

Чи будуть правові наслідки, якщо в договорі не вказано строк повернення позики?

З юридичної точки зору, сторони мають право не вказувати строк повернення позики.

Як було зазначено вище, якщо про строк повернення позики нічого не сказано, позику все одно треба повернути протягом 30 днів із дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це (ст. 1049 ЦК).

Однак, на думку ДПС, якщо в договорі позики не зазначено строк повернення грошей, тоді це договір про безповоротну фінансову допомогу (ІПК ДПС від 09.12.19 р. № 1791/6/99-00-07-02-02-15/ІПК, від 10.12.19 р. № 1814/6/99-00-07-02-02-15/ІПК). У такому випадку в позичальника не виникає обов’язок із повернення грошей.

Тому, щоб уникнути негативних податкових наслідків, рекомендуємо вказувати в договорі строк повернення позики.

Чи можна встановити в договорі відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення позики?

Так, можна. За несвоєчасне повернення позики в грошовій формі позикодавець може вимагати від позичальника сплату позики з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми позики (якщо інший розмір процентів не встановлено договором) (ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК).

Крім того, договором можна передбачити сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, нарахованої на несвоєчасно повернуту або неповернену суму позики.

Якщо за умовами договору позика повертається частинами, то у випадку прострочення повернення чергової частини позики згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, а також сплати належних процентів на підставі ст. 1048 ЦК. Позикодавець може це вимагати і під час невиконання позичальником своїх договірних обов’язків щодо забезпечення повернення позики, і при втраті забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов, зважаючи на обставини, що не залежать від позикодавця (ст. 1052 ЦК).

За правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК якщо предметом договору позики виступала річ (речі), то позичальник зобов’язаний сплатити неустойку, яка нараховується із дня, коли річ слід повернути позикодавцеві, до дня її фактичного повернення (незалежно від сплати процентів згідно зі ст. 1048 ЦК).

Ситуація

У позичальника немає можливості повернути гроші, але він може надати натомість товар. Чи можна так зробити та як оформити таку операцію?

Стаття 1049 ЦК не дозволяє так учиняти, оскільки позичальник повинен повернути те, що позичив, тобто кошти. Тому товар того самого роду та якості може бути повернутий, тільки якщо в борг передавався саме товар. Однак вихід із такої ситуації є. Розглянемо декілька варіантів зміни умов договору позики.

Варіант 1. Угода про новацію. На практиці можлива ситуація, коли позичальник може погасити грошову позику тільки шляхом надання товару, та й позикодавець не проти. У такому випадку сторони договору укладають угоду про новацію. Простіше кажучи, первісне зобов’язання (за договором позики) між тими самими сторонами замінюється новим зобов’язанням (за договором купівлі-продажу), тобто відбувається новація договору позики в договір купівлі-продажу (ст. 604 ЦК).

Варіант 2. Угода про відступного. Сторони домовляються, що зобов’язання за договором позики припиняється шляхом надання натомість відступного (товару). Згідно зі ст. 600 ЦК позикове зобов’язання припиняється внаслідок передання боржником кредиторові відступного, а не з моменту досягнення сторонами угоди про відступного. Під час укладання договору про передання відступного необхідно дотримуватися правил, установлених ст. 654 ЦК.

Варіант 3. Угода про зарахування зустрічних однорідних зобов’язань. Позикове зобов’язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічного однорідного зобов’язання за заявою однієї сторони або за угодою обох сторін (ст. 601 ЦК). Зустрічний характер вимог, пропонованих до зарахування, означає, що ці вимоги повинні існувати між особами (сторонами), кожна з яких є кредитором за однією вимогою та боржником за іншим.

Висновки

У договорі позики слід прописати предмет, ціну та строк дії. Сторони договору можуть включити до нього й додаткові умови, наприклад, такі як відповідальність за вчасно не повернуті гроші (пеню за затримку). Для того щоб договір позики вважався безпроцентним, це слід прописати в договорі, інакше він буде вважатися процентним. Правовою основою отримання ПФД є договір позики, причому безпроцентний.