Загальновиробничі витрати

У консультації розповімо про склад загальновиробничих витрат (далі – ЗВВ) і правила їх розподілу та бухгалтерського обліку.

ЗВВ – це виробничі витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання. Перелік і склад ЗВВ наведено в п. 15 П(С)БО 16 і п. 394 Методрекомендацій № 373.

Це потрібно знати! ЗВВ, згадані в п. 15 П(С)БО 16 і п. 394 Методрекомендацій № 373, – це витрати, які за способом перенесення на виробничу собівартість продукції можна назвати непрямими.

Але є один нюанс. Так, у пп. 15.1 П(С)БО 16 зазначено, що до ЗВВ відносяться витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальне та медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць і т. д.). Однак, наприклад, витрати на оплату праці апарату управління цехами тільки тоді будуть мати непрямий характер, коли в цеху виготовляються одночасно різні об’єкти витрат (припустимо, це види продукції). Якщо виготовляється один вид продукції, то такі витрати можна віднести на цей вид продукції прямо. А значить, це будуть прямі, а не непрямі витрати.

Також на цехи, дільниці і т. д. можуть лягати інші витрати, які прямо названі в П(С)БО 16 як адміністративні або дуже схожі на них. Зокрема, зазначені в п. 18 П(С)БО 16 витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс і т. д.) можуть мати не тільки загальногосподарський, але й чисто виробничий характер. В останньому випадку такі витрати слід включати до складу ЗВВ, а не адміністративних.

Власне, для визначення виробничої собівартості продукції всі виробничі витрати слід поділити на прямі або непрямі за певними правилами, які випливають із визначення терміна «прямі витрати», наведеного в п. 4 П(С)БО 16: