У консультації розповімо, як у бухгалтерському обліку та обліку з податку на прибуток відображаються доходи та витрати від формування забезпечень. Зазначимо, що тут ми не будемо розглядати резерв сумнівних боргів, про який можна прочитати в матеріалі «Доходи і витрати від списання заборгованостей».
Насамперед зазначимо, що поняття «резерв» і «забезпечення» тотожні. Тобто можна сказати, наприклад, формування резерву витрат на виконання гарантійних зобов’язань або забезпечення виконання гарантійних зобов’язань.
Метою формування забезпечень (резервів) є дотримання принципу обачності, згідно з яким підприємство повинне уникати заниження своїх витрат і зобов’язань (п. 6 розд. ІІІ НП(С)БО 1).
Порядок створення та подальшого обліку забезпечень (резервів) регламентується НП(С)БО 11. Згідно з п. 4 цього стандарту забезпеченням (резервом) є зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.
У п. 13 НП(С)БО 11 визначені умови створення резервів (забезпечень):
Суми створених забезпечень визнаються витратами. Виняток становлять забезпечення, які включаються до первісної вартості основних засобів.
Слід знати! Забезпечення використовується для відшкодування тільки тих витрат, для покриття яких воно було створене (п. 16 НП(С)БО 11). |
Якщо забезпечення не створювалося згідно з НП(С)БО 11 у відповідному періоді, наприклад, через використання будь-якого суттєво неправильного припущення при розрахунку зобов’язання у випадку його визнання, таку ситуацію слід розглядати як помилку (лист Мінфіну від 22.04.16 р. № 31-11410-06-5/11705).
Також пам’ятайте, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства (п. 13 НП(С)БО 11).
Як випливає з п. 2 НП(С)БО 11, норми цього документа поширюються на всі підприємства незалежно від форми власності, крім бюджетних установ і підприємств, які складають фінзвітність за міжнародними стандартами (тобто для створення забезпечень керуються не НП(С)БО, а МСФЗ).
Отже, створення резерву є обов’язковим для більшості підприємств. Не створювати резерв можуть суб’єкти мікропідприємництва, непідприємницькі товариства та платники єдиного податку третьої групи (пп. 2 п. 2, п. 7 розд. І НП(С)БО 25).
Формування забезпечень відображається за кредитом рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», а їх використання – за дебетом цього рахунка. При цьому забезпечення поділяють за видами, наприклад:
Як було зазначено вище, суми створених забезпечень визнаються витратами та кредит рахунка 47 кореспондує з дебетом рахунків 23, 39, 90–94 залежно від напряму використання забезпечень. Виняток: забезпечення, яке включається до первісної вартості основних засобів відповідно до НП(С)БО 7 і відображається записом Дт 10, 15 – Кт 47.
Наприклад, формування забезпечення на рекультивацію земель оформляється проведенням Дт 151 – Кт 478.
Використання забезпечень відображається в обліку записами: Дт 47 – Кт 20, 23–25, 30, 31, 63, 65, 66, 68.
Сума забезпечень визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням сум очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання (п. 15 НП(С)БО 11).
Оскільки сума забезпечень – розрахункова (оціночна) величина, перевіряти коректність її оцінки в обліку потрібно на кожну дату балансу (п. 15, 17 НП(С)БО 11) і в разі необхідності відкоригувати – збільшити або зменшити.
Для цього в обов’язковому порядку проводиться інвентаризація забезпечень (докладніше див. матеріал «Інвентаризація забезпечень і резервів»). За результатами інвентаризації розрахункова сума забезпечень, яка визнається в складі витрат, може бути відкоригована в бік зменшення або збільшення записами (п. 17 НП(С)БО 11):
Якщо ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань немає, сума забезпечення сторнується (п. 17 НП(С)БО 11).
Платники податку на прибуток, які не коригують фінрезультат до оподаткування на різниці, передбачені розд. III ПК, ураховують забезпечення в податковому обліку за правилами бухобліку.
Платники, які зобов’язані застосовувати вищевказані коригування, повинні застосовувати норми п. 139.1 ПК, тобто фінрезультат:
Зверніть увагу! Коригування згідно з п. 139.1 ПК не застосовуються до забезпечень (резервів) витрат на виплату відпусткових та інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, і сплату ЄСВ, який нараховується на такі виплати. Це прямо випливає з даної норми. Такі виплати враховуються для цілей визначення податку на прибуток за правилами бухобліку. Водночас для них установлене коригування п. 24 підрозд. 4 розд. ХХ ПК (див. нижче). |
Зазначимо, що згідно з роз’ясненнями податкової (ЗІР, категорія 102.06; ІПК ДФС від 04.04.18 г. № 1371/6/99-99-15-02-02-15/ІПК) до виплат, пов’язаних з оплатою праці, відноситься також виплата пільгових пенсій працюючим і непрацюючим співробітникам, які заробили на підприємстві пільговий стаж.
Водночас витрати підприємств за програмами пенсійного забезпечення (у т. ч. на виплату пенсій, разові виплати під час звільнення у зв’язку з виходом на пенсію, ювілейні премії, на покриття витрат ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій) не відносяться до фонду оплати праці, це інші виплати (розд. 3 Інструкції, затвердженої постановою НБУ від 02.01.19 р. № 5). Тому якщо для відшкодування таких витрат підприємство створить забезпечення, то його податковий облік слід вести із застосуванням коригувань на різниці згідно з п. 139.1 ПК (ЗІР, категорія 102.06).
Різниці, що виникають під час формування забезпечень (резервів), у додатку РІ до декларації з податку на прибуток відображаються так:
Крім того, платник податку на прибуток має право зменшити фінрезультат на суму витрат на оплату відпусток та інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, які платник податків відшкодовує після 01.01.15 р. за рахунок забезпечень (резервів), сформованих для цих цілей до 2015 року за правилами бухобліку (п. 24 подрозд. 4 розд. ХХ ПК; ЗІР, категорія 102.06). У додатку РІ до декларації таке коригування відображається в рядку 4.2.11.