Нерезидент повернув передоплату: що з курсовою різницею?

Зараз перевіряючі все частіше намагаються покарати підприємства за неперерахування до бюджету додатної курсової різниці, що виникає при поверненні імпортної передоплати. У цій статті ми розповімо, що це за різниця і за яких умов спрацьовує вимога НБУ про її перерахування до бюджету. Також ви отримаєте шість вагомих аргументів на захист того, що перераховувати таку різницю до бюджету підприємство не зобов'язане. І якщо перевіряючі пред'являють вам претензії, наші аргументи допоможуть вам відстояти свою правоту, у тому числі і в суді.

Запитання: звідки виникла вимога про сплату додатної курсової різниці до бюджету при поверненні імпортної передоплати?

Скажемо відразу, що ця додатна курсова різниця не має нічого спільного з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Вимога про перерахування додатної курсової різниці до бюджету при поверненні нерезидентом імпортної передоплати міститься в п. 7 розд. III Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281 (далі – Положення № 281). Процитуємо цей пункт:

«7. Суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше наступного робочого дня після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Додатна курсова різниця, яка може виникнути за такою операцією, щоквартально перераховується до Державного бюджету України, а від’ємна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента».

Зверніть увагу! Намагаючись покарати підприємство за неперерахування додатної курсової різниці до бюджету при поверненні імпортної передоплати, фахівці ДФС стверджують, що підприємство порушує не тільки п. 7 розд. III Положення № 281, але й норми ст. 5 Закону від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (далі – Закон № 185).