Запровадження ненормованого робочого дня

Для кого ця стаття: для підприємств, на яких певним категоріям працівників установлюється ненормований робочий день.

Зі статті ви дізнаєтеся: у яких випадках установлюється ненормований робочий день, які переваги він має та як компенсується робота в таких умовах.

Єдиним документом, який містить визначення терміна «ненормований робочий день», є Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі – Рекомендації № 7). Оскільки цей документ не є нормативно-правовим актом, його застосування має рекомендаційний характер.

Режим ненормованого робочого дня може встановлюватися для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7). У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу, тобто може бути залучена до роботи після закінчення робочого дня встановленої тривалості роботодавцем. Таке розпорядження роботодавця працівник зобов’язаний виконати. Робота в режимі ненормованого робочого дня не вважається надурочною.

Обов’язок працівника з ненормованим робочим днем виконувати роботу після закінчення робочого дня може випливати не лише з розпорядження роботодавця про це, а й бути обумовленим необхідністю своєчасного виконання роботи, визначеної трудовим договором. В останньому випадку працівник має за власною ініціативою продовжувати роботу навіть після закінчення робочого дня відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.

Міра праці в такому разі визначається не лише тривалістю робочого часу, але й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).