• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Конкурс 2016 питання 15. ЄСВ: загальний порядок нарахування

Одним з обов'язкових платежів для суб'єктів господарювання є ЄСВ. Питання, пов'язані з його нарахуванням і сплатою, регулюються Законом України від 08.07.10 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464), та Інструкцією, затвердженою наказом Мінфіну України від 20.04.15 р. № 449 (далі – Інструкція № 449).

Про те, хто є платником ЄСВ, як визначається база нарахування внеску, у яких розмірах його нараховують та в які строки сплачують до бюджету, а також багато іншого ми розповімо в цій консультації.

Платники ЄСВ

Із 1 січня 2016 року платниками ЄСВ є (ст. 4 Закону № 2464, розд. II Інструкції № 449):

1) усі роботодавці (у т. ч. підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які: 

  • використовують працю найманих працівників на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством; 
  • виплачують винагороди за цивільно-правовим договором (далі – ЦПД), крім ЦПД, укладеного з фізособою-підприємцем для виконання робіт або надання послуг, обумовлених підприємницькою діяльністю; 

2) підприємці (незалежно від обраної ними системи оподаткування). При цьому підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464);

3) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну або юридичну, у тому числі адвокатську, нотаріальну, або особи, які ведуть релігійну (місіонерську) та іншу подібну діяльність й отримують від неї дохід (далі – самозайняті особи);

4) особи, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – ЗДСС). Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону № 2464 добровільно сплачувати ЄСВ можуть:

  • члени фермерського господарства;
  • особи, які не досягли 16 років і не перебувають у трудових відносинах із роботодавцем;
  • іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні;
  • резиденти, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою.

Важливо! Із 1 січня 2016 року зі складу платників ЄСВ виключено фізичних особ, які на умовах:

  • трудового договору працюють на підприємствах, в установах та організаціях, а також у підприємців або самозайнятих осіб;
  • ЦПД виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, для підприємців або самозайнятих осіб.

Водночас перелічені громадяни, як і раніше, є застрахованими особами. Тобто якщо страхувальник сплачує за них ЄСВ, то вони підлягають ЗДСС і, відповідно, мають право на пенсійне та соціальне забезпечення.

Крім того, Закон № 2464 звільняє від сплати ЄСВ окремі категорії платників при виникненні певних обставин, а саме:

  • підприємців і самозайнятих осіб, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, – на весь строк їх військової служби протягом особливого періоду, якщо вони не є роботодавцями (п. 92 розд. VIII). Підставою для такого звільнення є заява такої особи та копія військового квитка або іншого документа, виданого відповідним держорганом, із зазаначенням даних про призов. Ці документи подаються до органу ДФС протягом 10 днів після демобілізації;
  • платників ЄСВ, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, – на період із 14.04.14 р. до завершення АТО або скасування військового або надзвичайного стану (п. 94 розд. VIII). Підставою для такого звільнення є заява платника ЄСВ, подана ним до органу ДФС за місцем обліку або тимчасового проживання не пізніше 30 календарних днів, що настають за днем завершення АТО.

База нарахування ЄСВ

Виплати, що становлять базу нарахування ЄСВ, визначені в ст. 7 Закону № 2464 і розд. III Інструкції № 449. До них відносяться:

  • заробітна плата, що включає основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, обумовлені відповідно до Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР;
  • винагороди за ЦПД за виконання робіт (надання послуг);
  • оплата перших п'яти днів хвороби та допомога з тимчасової непрацездатності;
  • допомога по вагітності та пологах.

Зверніть увагу: при визначенні видів виплат, які відносяться або не відносяться до бази нарахування ЄСВ, слід також керуватися Інструкцією, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.04 р. № 5 (пп. 5 п. 3 розд. IV Інструкції № 449) і Переліком, затвердженим постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170 (ч. 7 ст. 7 Закону № 2464).

Також необхідно враховувати, що ЄСВ нараховується на суми, що є базою для нарахування, незалежно від того, були вони виплачені фактично чи ні (ч. 5 ст. 7 Закону № 2464). 

При цьому ЄСВ нараховується в межах максимальної величини бази, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про держбюджет на відповідний рік (п. 4. ч. 1 ст. 1 і ч. 3 ст. 7 Закону № 2464, п. 10 разд. III Інструкції № 449). У 2016 році дана величина становить: із 1 січня по 30 квітня – 34 450 грн.; із 1 травня по 30 листопада – 36 250 грн.; із 1 грудня – 38 750 грн.

Тобто якщо дохід працівника в місяці його нарахування перевищує зазначену межу, то ЄСВ на суми перевищення не нараховується. Зазначимо, що максимальна величина для нарахування ЄСВ за перехідними відпустковими і лікарняними (якщо період їх нарахування більше місяця) застосовується окремо до кожного місяця (пп. 2 п. 3 розд. IV Інструкції 449).

Слід пам'ятати і про те, що ЄСВ не повинен бути меншим від мінімального страхового внеску, установленого виходячи з мінімальної заробітної плати (далі – МЗП), що діє в місяці, за який нараховується зарплата (дохід) (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464). У 2016 році МЗП становить: із 1 січня по 30 квітня – 1 378 грн.; із 1 травня по 30 листопада – 1 450 грн.; із 1 грудня – 1 550 грн.

При цьому якщо база нарахування ЄСВ не перевищує встановленої МЗП, то внесок розраховується як добуток МЗП і ставки ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464, п. 8 розд. ІІІ Інструкції № 449). 

Якщо зарплата нараховується за попередній період, зокрема, у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу або виявленням помилок, то нараховані суми включаються до зарплати того місяця, у якому було здійснене нарахування (пп. 3 п. 3 розд. IV Інструкції № 449).

Зверніть увагу: згідно з абзацом другим п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 і пп. 2 п. 5 розд. IV Інструкції № 449 підприємці-загальносистемники та самозайняті особи в місяці відсутності доходу мають право самостійно визначати базу нарахування ЄСВ, але не більше її максимальної величини та не менше мінімального страхового внеску.  

Підприємці-єдинники нараховують ЄСВ за себе на суми, які вони розраховують самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ і не менше мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Ставки ЄСВ

Законом № 2464 (ч. 5 ст. 8) для платників ЄСВ установлено єдину ставку в розмірі 22 %. Це означає, що якщо роботодавець виплачує дохід своїм працівникам за основним місцем роботи (заробітну плату) або дохід у вигляді винагороди за ЦПД, то на ці суми він зобов'язаний нарахувати ЄСВ за ставкою 22 %.

Такий же розмір ЄСВ (22 %) передбачено для підприємців і самозайнятих осіб, які сплачують ЄСВ за себе.

А от для підприємств, у яких працюють інваліди, ставки залишилися незмінними (п. 13, 14 ст. 8 Закону № 2464). Розмір цих ставок покажемо в таблиці.

Роботодавці

База нарахування ЄСВ

Ставка ЄСВ, %

1

2

3

Підприємства, установи та організації,
у яких працюють інваліди

Для працівників-інвалідів:

1. Зарплата.

2. Сума оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця.

4. Допомога з тимчасової непрацездатності
за рахунок Фонду соціального страхування.

5. Допомога по вагітності та пологах

8,41

Підприємства та організації громадських організацій інвалідів із кількістю інвалідів не менш 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці (далі – ФОП) таких інвалідів становить
не менше 25 % суми витрат на оплату праці

5,5

Підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів (зокрема, УТОГ і УТОС) із кількістю інвалідів не
менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що ФОП оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми
витрат на оплату праці

 

Для всіх працівників:

1. Зарплата.

2. Винагорода за ЦПД, виплачувана інвалідам, які виконують роботи (надають послуги).

3. Сума оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця.

4. Допомога з тимчасової непрацездатності
за рахунок Фонду соціального страхування.

5. Допомога по вагітності та пологах

5,3

Примітка. Інвалідність працівника підтверджує належним чином засвідчена копія довідки з акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності. Засвідчується така копія безпосередньо підприємством (установою, організацією), на якому працює інвалід (абзац другий п. 7 розд. III Інструкції № 449). Нарахування ЄСВ здійснюється з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше отримання засвідченої копії довідки, і закінчується датою зняття інвалідності (абзац третій п. 7 розд. III Інструкції № 449).

Порядок і строки сплати ЄСВ

Порядок сплати ЄСВ визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 і пп. 6 п. 3 розд. IV Інструкції № 449. 

Наведемо основні правила сплати ЄСВ роботодавцями.

Правило 1. ЄСВ сплачується в безготівковій формі виключно в національній валюті (ч. 1 і 5 ст. 9 Закону № 2464). 

Правило 2. ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану підприємства, причому зобов'язання зі сплати внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими (включаючи зобов'язання зі сплати податків та інших обов'язкових платежів), крім зобов'язань із виплати зарплати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464). 

Правило 3. Сплата ЄСВ за відповідний базовий звітний період (місяць згідно із ч. 8 ст. 9 Закону № 2464) повинна здійснюватися не пізніше 20-го числа місяця, а для гірничодобувних підприємств – не пізніше 28-го числа місяця, що настає за таким періодом (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, пп. 6 п. 3 розд. IV Інструкції № 449). 

Якщо останній день сплати ЄСВ припадає на вихідний або святковий день, радимо сплатити ЄСВ напередодні. Чому? Так, в п. 11 розд. IV Інструкції № 449 є вказівка, що якщо останній день сплати ЄСВ припадає на вихідний або святковий день, то такий останній день сплати переноситься на робочий день, що настає за вихідним або святковим. Але в самому Законі № 2464 перенесення строку сплати ЄСВ у таких випадках не передбачено. 

Правило 4. Сплата ЄСВ повинна здійснюватися в зазначений строк незалежно від виплати зарплати або проведення інших виплат, на які нараховується ЄСВ. Якщо роботодавець нарахував заробітну плату (дохід), але своєчасно її не виплатив (наприклад, була нарахована допомога з тимчасової непрацездатності або допомога по вагітності та пологах, а матеріальне забезпечення за рахунок ФСС затримується), він усе одно зобов'язаний сплатити ЄСВ у встановлений строк. 

Правило 5. Платники-роботодавці при кожній виплаті зарплати (доходу), на суму якої нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначеної суми зобов'язані сплачувати нарахований на неї ЄСВ у розмірі, установленому для відповідних категорій платників (авансові платежі) (абзац другий ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, пп. 7 п. 3 розд. IV Інструкції № 449). Виняток становлять випадки, коли:

  • за перерахованими виплатами вже був сплачений ЄСВ до встановленого строку (тобто не пізніше 20-го (28-го) числа місяця, що настає за звітним);
  • за результатами звірки з органом ДФС у роботодавця утворилася переплата з ЄСВ, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Нагадаємо, фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) уважаються (ч. 10 ст. 9 Закону № 2464, пп. 7 п. 3 розд. IV Інструкції № 449):

  • отримання відповідних сум готівкою;
  • зарахування зарплати (доходу, грошового забезпечення) на рахунок отримувача. Тобто день, коли сума платежу списана з рахунка платника або банком прийнято документ на переказ ЄСВ готівкою, незалежно від строку зарахування коштів на рахунок органу ДФС;
  • перерахування за дорученням отримувача зарплати (доходу, грошового забезпечення) на будь-які цілі;
  • отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зарплати (доходу, грошового забезпечення);
  • фактичне здійснення відрахувань із зарплати (доходу, грошового забезпечення) згідно із законодавством або виконавчими документами або будь-яких інших відрахувань. 

Підприємці-загальносистемники сплачують ЄСВ за себе до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації (абзац третій ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, абзац перший пп. 2 п. 5 розд. IV Інструкції № 449). Зазначимо, що ні Закон № 2464, ні Інструкція № 449 не містять норми про сплату ними авансових внесків (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада) у розмірі 25 % річної суми ЄСВ (пп. 2 п. 5 розд. IV Інструкції № 449). 

Підприємці-єдинники сплачують ЄСВ за себе до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується внесок. При цьому вони можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансових платежів у самостійно визначеному розмірі до 20-го числа кожного місяця поточного кварталу. Суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються ними при проведенні остаточного розрахунку за календарний квартал до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ (абзац третій ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, пп. 2 п. 6 розд. IV Інструкції № 449).

Самозайняті особи сплачують ЄСВ до 1 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації (абзац четвертий ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, пп. 3 п. 5 розд. IV Інструкції № 449).

Суми помилково або надміру сплаченого ЄСВ зараховуються на сплату майбутніх платежів або повертаються платникам згідно з Порядком № 6 (ч. 13 ст. 9 Закону № 2464).

При виявленні своєчасно не сплачених страхових внесків платники ЄСВ повинні самостійно розрахувати їх суму і сплатити пеню в порядку та розмірах, визначених ст. 25 Закону № 2464. 

Контроль банків за сплатою ЄСВ

Законом № 2464 (ст. 24) установлено вимоги до банківських установ щодо дотримання законодавства про ЄСВ. При цьому банки наділені функціями контролю над своєчасною та повною сплатою ЄСВ. Зокрема, банки зобов'язані (ч. 2 ст. 24 Закону № 2464):

  • приймати від платників ЄСВ розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати зарплати, на яку нараховується ЄСВ; 
  • видавати (перераховувати) ці кошти тільки при одночасному поданні платниками розрахункових документів про перерахування відповідних сум ЄСВ або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, установленому ДФС. 

За невиконання встановлених вимог органи ДФС можуть застосувати до банків фінансову санкцію в розмірі ЄСВ, що підлягає сплаті платником (ч. 12 ст. 25 Закону № 2464).

Механізм прийняття банками розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати зарплати, на яку нараховується ЄСВ, визначено Порядком, затвердженим наказом Міндоходів і зборів від 09.09.13 р. № 453 (далі – Порядок № 453). Зазначимо, що дія даного Порядку поширюється на роботодавців (юросіб, підприємців незалежно від обраної ними системи оподаткування, самозайнятих осіб), які використовують найману працю. 

Однак банки не будуть контролювати (п. 1 Порядку № 453):

  • підприємства та організації всеукраїнських організацій інвалідів, зокрема УТОГ і УТОС, із кількістю інвалідів не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що ФОП таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці;
  • підприємства та організації громадських організацій інвалідів із кількістю інвалідів не менше 50 % загальної чисельності працюючих та за умови, що ФОП таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці;
  • дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва й інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташовані на території України;
  • платників, які знаходяться на обслуговуванні в Держказначействі України.

Щоб уникнути контролю банків, перелічені платники ЄСВ зобов'язані щорічно станом на 1 січня подавати до банку інформацію, що підтверджує їх статус.

Згідно з п. 2 Порядку № 453 банки приймають від платників ЄСВ грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу зарплати при одночасній сплаті авансових платежів за ЄСВ на ці виплати в розмірі не менше 1/3 суми виплати. 

Якщо заявлена до перерахування сума ЄСВ менше цієї величини, то платнику необхідно подати до банку оригінал довідки-розрахунку (додаток 1 до Порядку № 453), погодженої з органами ДФС. Зазначимо, що сума ЄСВ може бути менше 1/3 суми коштів для виплати зарплати, якщо: 

  • на підприємстві працюють інваліди; 
  • зарплата працівників перевищує максимальну базу нарахування ЄСВ; 
  • у підприємства є переплата за ЄСВ.

Якщо платник ЄСВ одночасно з розрахунковими документами на виплату зарплати за відповідний період подає банку документальне підтвердження раніше сплаченого ЄСВ або оригінал довідки-розрахунку, банк зобов'язаний видати суму зарплати, зазначену в розрахункових документах. Без підтвердження сплати ЄСВ роботодавцем банк не здійснює ні перерахування сум на виплату зарплати, ні їх виплати (п. 2 і 4 Порядку № 453).

Документальним підтвердженням раніше сплаченого ЄСВ можуть бути розрахункові документи про перерахування ЄСВ (у т. ч. з поточного рахунка, відкритого в іншому банку), у яких у реквізиті «Призначення платежу» платник указав період, за який нараховано зарплату, а банк платника заповнив реквізит «Дата виконання» (п. 4 Порядку № 453).

Довідка-розрахунок складається платниками ЄСВ (крім підприємств та організацій, на яких не поширюється дія Порядку № 453) у трьох примірниках: по одному примірнику для банку, органу ДФС і платника ЄСВ. Орган ДФС зобов'язаний погодити довідку-розрахунок, подану платником ЄСВ (п. 3 Порядку № 453).

Зазначимо, що деяким платникам ЄСВ орган ДФС може надати замість довідки-розрахунку довідку про видачу коштів для виплати зарплати без перевірки сум сплати ЄСВ (далі – довідка) за формою додатка 2 до Порядку № 453 (п. 5 Порядку № 453). Довідка видається за рішенням керівника органу ДФС і тільки тим платникам ЄСВ, які:

  • звернулися до ПФУ за погодженням довідки-розрахунку, у якій сума перерахування ЄСВ менше 1/3 суми коштів на виплату зарплати, зазначеної в розрахунковому документі, у зв'язку із застосуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ;
  • протягом попереднього року не порушували законодавство при нарахуванні та сплаті ЄСВ. 

Строк дії довідки не перевищує року, тоді як довідка-розрахунок подається разово. Отримавши від платника довідку, банк приймає від нього розрахункові документи для перерахування (видачі) зарплати без перевірки сум, сплачених за цими документами (документам на переказ готівки). 

У випадку виявлення порушення платником законодавства про нарахування та сплату ЄСВ орган ДФС може відкликати довідку до закінчення строку її дії, направивши на адресу підприємства та обслуговуючого банку повідомлення за формою додатка 3 до Порядку № 453.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Надійні рішення з бухобліку, податків та права

2592 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали