Фінансовий лізинг об’єктів ОЗ

Фінансовий лізинг: облікові нюанси

Поговоримо про правові основи, бухгалтерський облік та оподаткування операцій фінансового лізингу (оренди), що здійснюються між резидентами України. Завважимо, що терміни «фінансовий лізинг» (використовується в Законі від 16.12.97 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (далі – Закон № 723), що регулює договірні відносини у сфері фінлізингу) і «фінансова оренда» (використовується при розгляді бухобліку операцій фінлізингу в П(С)БО 14 «Оренда») за своєю суттю – ідентичні.

Розділ I «Правові основи»

«Фінансовий лізинг»: визначення із Закону № 723

Правовідносини, пов'язані з фінлізингом, регулюються Цивільним кодексом (далі – ЦК) (§ 6 гл. 58), Господарським кодексом (ст. 292) і спеціальним «фінлізинговим» Законом № 723. Також на фінлізинг поширюються норми ЦК про наймання (оренду), купівлю-продаж, постачання – з урахуванням особливостей, установлених Законом № 723.

За договором фінлізингу лізингодавець зобов'язується (ч. 2 ст. 1 Закону № 723):

• придбати річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем умов і специфікацій;
• передати цю річ у користування лізингоотримувачу на певний строк (не менше року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Перехід права власності за договором фінлізингу

Часто головною відмітною особливістю договору фінлізингу – порівняно з договором операційної (оперативної) оренди – уважається перехід права власності на об'єкт фінлізингу після закінчення строку дії договору фінлізингу. Власне, у «бухгалтерському» і «податковому» визначенні поняття «фінлізинг» перехід права власності – це одна з умов, що дозволяють уважати операцію фінлізингом.

Проте виходячи з визначення суті договору фінлізингу, наведеного в Законі № 723 (див. вище), самі по собі відносини фінлізингу «за умовчанням» не припускають переходу права власності до лізингоотримувача. Протягом строку дії договору фінлізингу право власності на об'єкт лізингу належить лізингодавцеві, оскільки майно, що є предметом лізингу, передається лізингоотримувачу в користування (причому виключно на строк, установлений у договорі).

Для переходу права власності на об'єкт фінлізингу лізингодавець і лізингоотримувач можуть укласти окремо договір купівлі-продажу такого об'єкта (ч. 2 ст. 8 Закону № 723). За загальним правилом при викупі предмету фінлізингу лізингоотримувачем право власності переходить до нього після повної сплати суми, передбаченої договором купівлі-продажу. Разом з тим сторони можуть визначити в договорі й іншу дату переходу права власності.

Можливий ще один варіант – укладення змішаного договору, тобто до договору фінлізингу треба включити умови про викуп об'єкта і зазначити, що об'єкт переходить у власність до лізингоотримувача в момент закінчення строку дії такого договору.

Суб'єкти договору фінлізингу

Виходячи з визначення, наведеного в Законі № 723 (див. вище), суб'єктами фінлізингу можуть бути (ст. 4 Закону № 723):

• лізингодавець – ним може бути тільки юрособа, яка за договором передає лізингоотримувачу право володіння і користування предметом лізингу;
• лізингоотримувач – як юрособа, так і фізособа, яка отримує за договором від лізингодавця право володіння і користування предметом лізингу;
• продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, у якої лізингодавець отримує річ/майно – предмет договору фінлізингу;
• інші фізичні або юридичні особи, які є сторонами багатостороннього договору фінлізингу.

Завважимо, що на практиці продавцем (постачальником) об'єкта фінлізингу може бути будь-яка особа. Наприклад, продавцем (постачальником) може виступати сам лізингодавець (див. лист Держфінпослуг від 09.07.04 р. № 702/11-3/1). А крім того, продавцем може бути і лізингоотримувач (сенс такої операції полягає в тому, що лізингоотримувач може продати свій об'єкт основних засобів (далі – ОЗ), продовжуючи ним користуватися: по суті, це спосіб залучити фінансування). У цих випадках у договорі фінлізингу можуть брати участь тільки два суб'єкти (дві сторони) – лізингодавець і лізингоотримувач.

Які юридичні особи мають право бути лізингодавцями?

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону від 12.07.01 р. № 2664-III фінлізинг є фінансовою послугою, у зв'язку із чим лізингодавцем може виступати:

• юрособа зі статусом фінустанови;
• юрособа, яка не є фінустановою.

Вимоги для лізингодавців, що не є фінустановами, прописані в Положенні про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами – суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженому розпорядженням Держкомфінпослуг від 22.01.04 р. № 21 (далі – Положення № 21). Так, юрособа може бути лізингодавцем, якщо (п. 2.1 Положення № 21):

• в установчих документах юрособи (статуті, положенні тощо) передбачене провадження діяльності з надання послуг фінлізингу;
• юрособа має внутрішні правила надання послуг фінлізингу, затверджені уповноваженим органом юрособи в порядку, визначеному установчими документами (вимоги до таких правил наведені у гл. 4 Положення № 21);
• в юрособи є кваліфіковані працівники, які займаються безпосередньо фінлізингом (укладають і супроводжують договори), з вищою освітою (фінансовою, економічною або юридичною), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;
• керівники (засновники) юрособи не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;
• є документ, що підтверджує право власності/користування приміщенням за місцем перебування такої юрособи (свідоцтво про право власності, договір оренди тощо);
• юрособа має довідку про взяття на облік у Нацкомфінпослуг за формою додатка 1 до Положення № 21. Перелік документів, які необхідно подати для отримання такої довідки, а також порядок її видачі наведено у гл. 3 Положення № 21.

Рекомендуємо при укладенні договору лізингу перевірити у лізингодавця наявність згаданої вище довідки, яка підтверджує, що всі вимоги Положення № 21 ним виконані.

Форма договору

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 723 договір фінлізингу укладається у письмовій формі.

У певних випадках договір фінлізингу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (на підставі вимог, законодавчо встановлених для договорів наймання/оренди). Так, відвідати нотаріуса доведеться при укладенні договорів фінлізингу, предметом яких є:

• будівля або інша капітальна споруда (нерухоме майно), якщо договір укладений строком на три і більше років (ч. 2 ст. 793 ЦК);
• транспортний засіб, якщо одна зі сторін договору – фізособа (ч. 2 ст. 799 ЦК).

Крім того, як ми згадали вище, договір фінлізингу може містити норми про перехід права власності на предмет лізингу після закінчення строку дії договору оренди (тобто елементи договору купівлі-продажу). У цьому випадку якщо договори купівлі-продажу майна, що є предметом лізингу, згідно із ЦК підлягають нотаріальному посвідченню, то і договір лізингу має бути посвідчений нотаріально. Як приклад – це договір фінансового лізингу нерухомості, за яким передбачається перехід права власності до лізингоотримувача (ст. 657 ЦК).

Істотні умови договору

Такі умови перелічені в ч. 2 ст. 6 Закону № 723. До них належать:

1. Предмет договору.

Це може бути майно, що відповідає таким ознакам (ч. 1 ст. 3 Закону № 723):

• неспоживність (призначене для багаторазового використання, зберігає первісний вигляд протягом тривалого часу). Наприклад, сировина для виробництва продукції не підпадає під цю характеристику, а ось виробниче обладнання – підпадає;
• наявність індивідуальних ознак (майно наділене властивими тільки йому ознаками, які відрізняють його від інших однорідних речей, тобто це незамінна річ). Наприклад, транспортний засіб має індивідуальні ознаки – серійний номер тощо;
• приналежність до основних фондів за законодавством. Нагадаємо, що в законодавстві є визначення поняття «основні засоби», наведене в пп. 14.1.138 ПК та п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби». Виходячи із цієї умови предметом фінлізингу не можуть бути об'єкти, що не є основними засобами (наприклад, нематеріальні активи або капітальні інвестиції).

Також не можуть виступати предметом договору фінлізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх структурні підрозділи (філії, ділянки, цехи тощо) (ч. 2 ст. 3 Закону № 723).

Що стосується майна, яке знаходиться в державній або комунальній власності, то якщо його не заборонено передавати в користування та/або володіння, воно може бути предметом договору фінлізингу (ч. 3 ст. 3 Закону № 723).

2. Строк лізингу.

Сторони договору самостійно визначають строк його дії, але такий строк не може бути менше року (ч. 2 ст. 1 Закону № 723).

3. Ціна договору (розмір лізингових платежів).

Лізингові платежі можуть включати (ч. 2 ст. 16 Закону № 723):

• суму, вартість предмету лізингу, що частково відшкодовується;
• платіж – винагорода лізингодавця за передане ним у лізинг майно;
• компенсацію процентів за кредитом (якщо, наприклад, предмет лізингу був придбаний у кредит);
• інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням умов договору (наприклад, витрати на транспортування, складання предмету лізингу тощо, які лізингоотримувач компенсує лізингодавцеві).

Зазвичай кожний договір фінлізингу містить розрахунок лізингових платежів і графік їх сплати.

4. Інші умови, на включенні яких до договору наполягає хоча б одна сторона.

Документальне оформлення

При передачі предмету лізингу (майна) крім основного договору доцільно скласти акт приймання-передачі майна від однієї сторони до другої. У цьому документі фіксується дата передачі майна, наводиться його докладний опис, наявність/відсутність дефектів та інші характеристики, які надалі допоможуть уникнути спірних ситуацій між сторонами договору.