Штрафи з РРО, надлишки ТМЦ, зберігання алкоголю

Закони змінюються, але відповідальність платників податків залишається. Поправки, яких зазнав Закон від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), збільшили кількість правопорушень, за які платники податків можуть бути притягнуті до відповідальності. Під час проведення перевірки з РРО контролюючий орган також перевіряє залишки ТМЦ у платника податків та чи не реалізовано ним тютюнових виробів за вищою ціною, ніж установлено законом. Водночас, виявивши порушення, податківці не завжди правильно його фіксують, що дозволяє платнику податків скасувати штрафну санкцію. Розглянемо варіанти захисту платників податків у таких ситуаціях.

Зміни до Закону № 265

Стаття 20 Закону № 265 зазнала змін (згідно із Законом від 20.09.19 р. № 128-IX) не лише в частині притягнення до відповідальності фізосіб-підприємців (далі – ФОП). Нова її редакція передбачає притягнення до відповідальності ФОП, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння в разі виявлення не облікованих у встановленому порядку товарів, що знаходяться в місці продажу (на господарському об’єкті). До відповідальності будуть притягнуті ФОП, які під час проведення перевірки не надали документи, що підтверджують облік товарів, які знаходяться на торговій точці.

Виходячи з формулювання ст. 20 Закону № 265, платники податків будуть позбавлені можливості подавати до контролюючого органу документи, що підтверджують облік товарів на торгівельній точці, пізніше, тобто після проведення перевірки.

Отже, ФОП та підприємства, що є платниками ПДВ, зобов’язані мати належні документи на товар, який знаходиться на їхніх торгівельних точках. У разі відсутності цих документів до платника податків може бути застосовано штраф у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів відповідно до ст. 20 Закону № 265.

Таблиця відповідальності відповідно до ст. 20 Закону № 265

Трапляються ситуації, коли фіскальний орган проводить фактичну перевірку платника податків з метою встановлення надлишків товарів на торгівельній точці. Іноді такі перевірки проводяться в закладах, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів: АЗС, ресторани та заклади харчування, магазини, що здійснюють реалізацію алкоголю та тютюну. У разі виявлення необлікованих надлишків підакцизних товарів до платників податків можуть застосувати штраф відповідно до ст. 20 Закону № 265, а також штраф у розмірі 17 тис. грн відповідно до абзацу чотирнадцятого ст. 17 Закону від 19.12.95 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон № 481) за зберігання спирту, алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Зауважимо, що такі штрафи залишаються в силі після внесення останніх змін до Закону № 265 і захист від них є актуальним для платників податків.

З метою захисту своїх прав платникам податків потрібно з’ясувати, за що саме контролюючим органом було застосовано штрафні санкції. Інколи штраф на підставі абзацу чотирнадцятого ст. 17 Закону № 481 застосовують у той час, коли платник податку не має ліцензії на торгівлю підакцизними товарами, тобто платник податків не здійснює такої торгівлі, а контролюючим органом зафіксовано лише факт зберігання. Такі ситуації виникають, коли підприємство закуповує підакцизні товари до отримання ліцензії. У такому разі платнику податків слід доводити дві обставини.

Доводимо правомірність своїх дій:

1. У платника податків є всі належні бухгалтерські документи, які свідчать про закупівлю підакцизних товарів легально.
2. У платника податків немає обов’язку реєструвати місце зберігання підакцизних товарів до початку строку дії ліцензії на їх реалізацію.

Доказом підтвердження купівлі підакцизних товарів буде фіскальний чек, дата на якому і вважатиметься контролюючим органом початковою датою зберігання підакцизного товару.

Платнику податків слід урахувати, що відповідно до ч. 37 ст. 15 Закону № 481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях їх зберігання, унесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Платник податків зобов’язаний скласти та подати заяву до контролюючого органу, зазначивши в ній розташування місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також найменування, місцезнаходження, код ЄДРПОУ. Обов’язковою вимогою ч. 39 ст. 15 Закону № 481 є надання платником податків копії виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідченої нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Водночас норми ч. 40 ст. 15 Закону № 481 передбачають, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, уносять до Єдиного реєстру лише ті місця їх зберігання, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. У такому разі у платника податків до початку строку дії ліцензії немає місць зберігання алкогольних та тютюнових виробів та, як результат, застосування штрафу відповідно до абзацу чотирнадцятого ст. 17 Закону № 481 є неправомірним.

Вдалим прикладом захисту прав платника податків в аналогічній ситуації є рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.19 р. у справі № 420/6207/18. Судом було встановлено, що платник податків зберігав алкогольні вироби за декілька днів до початку строку дії ліцензії на реалізацію підакцизних товарів, що фактично можна вважати зберіганням алкогольних виробів без ліцензії. Водночас суб’єкт господарювання мав усі належні документи на придбання товару, які було пред’явлено контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки — копію видаткової накладної.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд зробив висновок, що контролюючий орган не виявив факту зберігання позивачем алкогольних напоїв, поставлених за видатковою накладною у приміщенні, яке є місцем зберігання в розумінні наведеної норми Закону № 481. Насправді в акті податкової перевірки фіскальний орган зафіксував лише отримання платником податку товару в місці його можливої реалізації до початку строку дії ліцензії, що не може вважатися місцем зберігання. Проте ним не було встановлено факту реалізації платником податків підакцизних товарів до початку строку дії ліцензії. Судом було встановлено, що реалізація алкогольних виробів мала здійснюватися за юридичною адресою платника податків, яку й зазначено в ліцензії. Отже, платник податків не був зобов’язаний вносити до Єдиного реєстру вказане місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Аналогічну правову позицію щодо поняття «місце зберігання» алкогольних виробів, висловлено Верховним Судом у постанові від 26.02.19 р. у справі № 825/1574/15-а. У схожому спорі ВСУ визнав відсутність у діях платника податків складу правопорушення в разі зберігання алкогольних виробів за відсутності ліцензії та зазначив, що відсутність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями обумовлює відсутність місць зберігання, унесених до Єдиного реєстру.

В іншій постанові — від 11.12.18 р. у справі № К/9901/29163/18 ВСУ висловив свою позицію щодо притягнення до відповідальності платників податків, які зберігають алкогольні вироби за відсутності ліцензії. Переглядаючи справу в порядку касаційного провадження, ВСУ погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині того, що норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, стосуються суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Тобто штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного реєстру, можуть бути застосовані до суб'єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію в певних місцях.

Суд зазначив, що з акта податкової перевірки вбачається, що позивачу у справі не видавалися ліцензії на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями, відповідно суди попередньої інстанції прийшли до правильного висновку, що позивач у справі не є суб'єктом правопорушення. Надалі судом було залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими було скасовано застосований до платника податків штраф за порушення абзацу чотирнадцятого ст. 17 Закону № 481.

У разі подання позовної заяви до суду з метою скасування штрафу контролюючого органу у схожій ситуації платникам податків рекомендується посилатися на норми ч. 5, 6 ст. 13 Закону від 02.06.16 р. № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВСУ, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВСУ, враховуються іншими судами в разі застосування таких норм права. Вибираючи і застосовуючи норми права до спірних правовідносин, суди першої та апеляційної інстанції зобов’язані враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВСУ, про що зазначається також в ч. 5 ст. 242 КАСУ. У такому разі суд першої та апеляційної інстанції буде зобов’язаний врахувати висновки ВСУ, викладені у вищезазначених постановах, та винести рішення на користь платника податків.

Реалізація тютюнових виробів за ціною, більшою ніж максимальні роздрібні ціни

Трапляється, що платники податків, які здійснюють торгівлю підакцизними товарами, а саме тютюновими виробами, із застосуванням РРО, установлюють вищу ціну, ніж визначає чинне законодавство для їх реалізації. Контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки фіксує факт порушення абзацу шістнадцятого ст. 17 Закону № 481 та застосовує до платника податків штраф за реалізацію тютюнових виробів за ціною, більшою ніж цього вимагає закон.

Обставини, які будуть впливати на ухвалення судом рішення у справі щодо скасування штрафу за реалізацію тютюнових виробів за завищеною ціною

Платнику податків слід урахувати доказову базу, яка буде надана контролюючим органом разом із актом податкової перевірки. У разі відсутності в акті перевірки фотоматеріалів, які підтверджують факт завищення роздрібних цін на тютюнові вироби, платник має зазначити про це в запереченнях на акт перевірки. Якщо контролюючий орган надасть такі фотоматеріали, наприклад фото вітрини магазину із зображенням цін, які є завищеними, платник податків має доводити, що такі докази є неналежними в розумінні ст. 73, 74 КАСУ, а тому вони не можуть бути враховані судом.

Трапляються і такі ситуації. Тютюнові вироби, розміщені на вітрині, мають цінники з вищими цінами, ніж того дозволяє закон. У ході фактичної перевірки ревізори після проведення контрольної закупки отримують фіскальний чек, в якому зазначено вартість тютюнового виробу в межах, визначених законом. Водночас касир, який обслуговує покупця, видає йому решту, яка є меншою ніж треба, наголошуючи усно, що вартість зазначено на вітрині. У такому разі доказами, які надаватимуться контролюючим органом, будуть: фото вітрини магазину, фіскальний чек, покази ревізорів, які проводили фактичну перевірку.

Вдалим прикладом захисту прав у такій ситуації є рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.19 р. у справі № 580/649/19. Аналізуючи надані контролюючим органом докази, а саме фотографії вітрини магазину, які містили завищені ціни на тютюнові вироби, суд зазначив, що такі докази є неналежними.

Під час винесення рішення у справі суд урахував, що діяльність платника податків, яка підлягала перевірці фіскальним органом, обмежена господарською діяльністю. Видача фіскального чека на суму коштів, що не перевищує максимальну роздрібну ціну, підтверджується належним доказом. Тобто здійснення торгівлі платником податків як суб`єктом підприємницької діяльності в цих правовідносинах є правомірним.

Водночас судом було зазначено, що невидача решти коштів працівнику контролюючого органу належить до бездіяльності та сфери відповідальності продавця і не є порушенням платником податків вимог податкового законодавства.

У зв’язку з цим позов платника податків про скасування ППР у цій частині було задоволено. В аналогічній ситуації покупець товару не зможе отримати 100 % вартості товару, як це зазначає п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265 у новій редакції, оскільки де-факто продавець видав фіскальний чек, який відповідає всім вимогам закону. Водночас покупцеві та фіскальному органу буде складно довести факт невидачі решти або її видачі в неповному обсязі. Тому такого платника податків фіскальний орган не зможе притягнути до відповідальності.

Висновки. Операції з алкоголем, тютюном, РРО: як уникнути штрафів

Виходячи з вищерозглянутої судової практики, платникам податків для захисту від штрафів контролюючих органів, які можуть бути застосовані до них на підставі абзацу чотирнадцятого ст. 17 Закону № 481та ст. 20 Закону № 265, слід урахувати таке:

1. Місце зберігання алкогольних та тютюнових виробів підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі.
2. Для такої реєстрації платник податків має подати до контролюючого органу відповідну заяву та ліцензію, яка дає йому право здійснювати продаж підакцизних товарів.
3. Для зберігання алкогольних виробів у місці їх реалізації, зазначеному в ліцензії, місце зберігання алкогольних виробів реєструвати не потрібно.
4. Відсутність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями обумовлює відсутність місць зберігання, внесених до Єдиного реєстру.
5. Зберігання алкогольних виробів за відсутності ліцензії та за відсутності факту їх реалізації не є правопорушенням у розумінні абзацу чотирнадцятого ст. 17 Закону № 481. У такому разі платник податків не є суб’єктом такого правопорушення.
6. За завищення цін на реалізацію тютюнових виробів платник податків буде притягнутий до відповідальності на підставі абзацу шістнадцятого ст. 17 Закону № 481.
7. Фотографії вітрини магазину із зазначенням на них роздрібних цін на тютюнові вироби вважатимуться судом неналежними доказами.
8. Невидача продавцем решти або її видача в неповному розмірі не є підставою для притягнення платника податків до відповідальності на підставі абзацу шістнадцятого ст. 17 Закону № 481.
9. Покупець товару не зможе отримати «кешбек» за оплачений товар у разі отримання фіскального чека, зареєстрованого належним чином, якщо продавець йому видасть решту не в повному розмірі.