Реальність операції: як довести у суді

14.11.2014 2242 0 0

Розглядаючи справи про реальність операцій, суди часто приймають рішення на користь контролюючих органів, закриваючи очі на факти та вітчизняну й світову судову практику. В результаті підприємства втрачають не лише фінанси, а й репутацію. Щоб не потрапити в таку ситуацію, потрібно звернути увагу на деякі юридичні тонкощі, а також правильно вибудувати стратегію та тактику захисту в суді.

Анна Вінниченко,
керуючий партнер Юридичної компанії WinnerLex

Підміна понять

Останнім часом суди перевантажені позовами, предметом яких є оскарження рішень контролюючих органів, прийнятих за результатами перевірок. Головною ознакою такої категорії справ є так звана нереальність господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг) та укладення покупцем договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та податкових витрат.

Нагадаємо, залежно від способу укладення цивільні угоди поділяються на консенсуальні та реальні.

У Стародавньому Римі було чотири види угод, одним з яких були реальні контракти (від лат. per re). Вони укладалися шляхом безпосереднього передавання речі, без обміну словесними формулюваннями чи записами. Для дійсності зобов'язання за реальним контрактом достатньо було засвідчити добровільність передання та приймання речі.

Консенсуальні угоди (від лат. consensus — згода) вважаються укладеними з моменту, коли сторони досягли згоди за всіма істотними умовами. Чекати моменту, коли товар (роботи, послуги) буде переданий, за такими угодами не потрібно. Більшість угод є консенсуальними.

Для укладення реальної угоди (від лат. res — річ) крім згоди сторін необхідне вчинення фактичних дій, наприклад передача майна. До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування.

Таким чином, угода, яку контролюючі органи вважають нереальною, як мінімум є консенсуальною. Оперуючи юридичним терміном «нереальність угоди», контролюючі органи мають на увазі, що угода є недійсною. Але довести це вони не можуть, оскільки спираються лише на свої припущення, оформлені у вигляді своїх же висновків в актах перевірки. Тобто йдеться про підміну податківцями юридичних понять з метою застосування до «порушників» фінансових санкцій.

1 из 1

«Реальність господарських операцій встановлено судами попередніх інстанцій при дослідженні первинної документації, долученої позивачем до матеріалів справи, а саме податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень та виписок з рахунків банківських установ.

<…>

Таким чином, виходячи із наведених вимог податкового законодавства та встановлених фактичних обставин справи, судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що платником податку надано усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а також факт оплати наданих послуг.

<…>

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця на підставі припущень про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій».

Із ухвали ВАСУ від 18.12.2013 № К/800/18221/13

Перевищення повноважень

Підставою для визнання правочину недійсним згідно зі ст. 203, 215 ЦК є недодержання сторонами в момент його вчинення таких вимог:

зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам;
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Незважаючи на те що такі факти потребують доказів, контролюючі органи зазвичай визнають операцію нереальною у позасудовому порядку, прямо в акті перевірки. Втім пп. 20.1.30 ПК передбачено, що коли контролюючі органи вважають правочин недійсним, вони мають звернутися до суду, тобто подати позов до підприємства.

Крім того, на думку Вищого адміністративного суду України, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання платникам податків роз'яснень з питань оподаткування. Жодним законом не передбачено право органу ДПС самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та дані, вказані платником податків у податкових деклараціях (див. постанову ВАСУ від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12).

1 из 1

«Крім того, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що наявності додаткових документів, у тому числі товарно-транспортних накладних, Закон не вимагає.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що факти отримання позивачем товарів та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними».

Із ухвали ВАСУ від 04.06.2014 № К/800/11451/13

Судова практика

На основі матеріалів судової практики ми визначили кілька актуальних тенденцій, на які рекомендуємо звернути увагу платникам податків.

1. Контролюючі органи не лише фіксують в актах перевірок платників податків свої припущення щодо нереальності здійснення господарських операцій, а й приймають на їх підставі податкові повідомлення-рішення. Найчастіше суди підтримують позицію контролюючого органу та не задовольняють позовні вимоги платників податків, які оскаржують такі рішення податківців.

2. Практика Вищого адміністративного суду України свідчить про те, що найважливішим первинним документом, який підтверджує право на податковий кредит, є податкова накладна. Навіть відсутність товарних накладних не є порушенням законодавства. Більше того, без отримання товару здійснена попередня оплата теж не може бути доказом нереальності угоди.

3. Навіть коли суди, в яких оскаржувалися податкові повідомлення-рішення, прийняті за актами перевірок постачальників, визнають протиправними дії контролюючих органів, це не має жодного значення для покупця за цією операцією під час вирішення спору в суді.

1 из 1

«Зміст наведених норм Кодексу свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається із встановлених судами обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість у розмірі 103 333 333,33 грн до податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними.

Слід також погодитись із доказами позивача, відповідно до яких та обставина, що на момент перевірки товари за договорами із ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не передані позивачу, не свідчить про те, що такі товари придбавались без наявності мети їх використання у господарській діяльності, та не може бути підставою для зменшення податкового кредиту, який у даному випадку виник за першою подією — списанням коштів з рахунків підприємства.

Не можна також визнати вичерпним посилання відповідача на той факт, що здійснення позивачем передплати за договорами та відсутність поставки товару більш як 10 днів з моменту його надходження, нездійснення повернення грошових коштів та відсутність вимоги на повернення грошових коштів є беззаперечними свідченнями невиконання сторонами умов договору».

Із постанови ВАСУ від 23.06.2014 № К/800/7103/14

1 из 1

Про свою економічну та юридичну безпеку потрібно подбати заздалегідь. Зокрема, підготуйтеся до того, що вам доведеться захищати законність своїх дій та справжність укладених контрактів у суді. Щоб мати належну доказову базу, заручіться підтвердними документами та виконайте певні дії запобіжного характеру.

1. Дізнайтеся більше про своїх постачальників, перевірте паспорт у особи, яка підписує документи під час передачі придбаного вами товару (послуги).

2. Подбайте про документи, які можуть підтвердити транспортування або зберігання придбаного вами товару.

3. Якщо отримуєте послуги, задокументуйте детально, які саме дії виконувалися, для чого вони необхідні та який ви очікуєте від них економічний ефект.

4. Підготуйте документи, які засвідчують, що придбані товари (роботи, послуги) реалізовані чи використані у власній господарській діяльності і від них уже отримано економічний ефект або планується його отримання у майбутньому.

Усі ці дії неодмінно допоможуть вам отримати належний результат при доведенні у суді правомірності укладених вами контрактів.

Нормативна база

ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Дата підготовки
05.11.2014

ПДВ судова практика