«Зміст наведених норм Кодексу свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається із встановлених судами обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість у розмірі 103 333 333,33 грн до податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними.

Слід також погодитись із доказами позивача, відповідно до яких та обставина, що на момент перевірки товари за договорами із ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не передані позивачу, не свідчить про те, що такі товари придбавались без наявності мети їх використання у господарській діяльності, та не може бути підставою для зменшення податкового кредиту, який у даному випадку виник за першою подією — списанням коштів з рахунків підприємства.

Не можна також визнати вичерпним посилання відповідача на той факт, що здійснення позивачем передплати за договорами та відсутність поставки товару більш як 10 днів з моменту його надходження, нездійснення повернення грошових коштів та відсутність вимоги на повернення грошових коштів є беззаперечними свідченнями невиконання сторонами умов договору».