Планова перевірка-2019: підстави, проблеми та їх розв’язання

Перевірки — 2019

Ця стаття насамперед для тих платників податків, які знайшли свого роботодавця у плані-графіку на 2019 рік. І хоча про перевірки (зокрема, і планові) ми вже писали (див. «Результати податкових перевірок та відображення їх в обліку», «Відповіді на актуальні запитання бухгалтерів щодо перевірок органів ДФС», « Планова перевірка: до чого готуватися»), у бухгалтерів, а особливо у тих, хто вперше стикається із плановими перевірками, виникає запитання, що саме неодмінно перевірятимуть податківці. Спробуємо розібратись..

Підстава для перевірки – це напрям, що найбільш прискіпливо перевірятиметься

Якщо платник податків потрапив до плану-графіка планових перевірок, то для цього є хоча б одна з декількох ймовірних причин. Звісно, багато чого залежить від виду діяльності та оборотів платника. Найчастіше до плану включають торгівельні або великі підприємства.

Фактичні підстави для перевірок та питання, на які ревізори передусім звертають увагу, схематично можна представити так:

Хоча продавці або покупці, які є проблемними контрагентами, можуть спричинити інші підстави для перевірки, такі як «низький прибуток» та «малі податкові зобов’язання з ПДВ», у наведеній схемі причину «проблемний контрагент» ми виділили окремо. Тобто розглянемо її в окремій групі як підставу для перевірки, у процесі якої можуть бути розкриті інші проблеми – формування різниць, прострочена кредиторська заборгованість, несформований умовний продаж.

Підстава «Проблемний контрагент» – це коли орган ДФС вважає продавця або покупця платника податків «фіктивним» (детальніше, у т. ч. про судову практику див. тут «Як легко спростувати висновки органу ДФС про безтоварність господарських операцій, із допомогою Постанов ВС»).

Річ у тім, що навіть якщо ви та ще з десяток платників здійснювали реальні господарські операції з таким контрагентом, решта платників могли здійснювати протиправні операції (формувати первинні документи без реальних господарських операцій – придбання ТМЦ, послуг).

Тобто ви не знаєте, чи є ваш контрагент «проблемним». Тому, побачивши себе у плані-графіку, одразу ж перевірте, чи немає кримінального провадження щодо вашого контрагента в Єдиному реєстрі судових рішень (далі – Єдиний реєстр):

Якщо ви зробите пошук за назвою контрагента у кримінальному судочинстві та знайдете хоча б згадку про те, що стосовно нього або інших його контрагентів прийнято ухвалу, наприклад, про тимчасовий доступ до документів, то це вже є ознакою того, що ваш контрагент – «проблемний». І хоча це не ваша провина, ревізори дуже прискіпливо перевірятимуть правовідносини саме з цим платником. І є велика ймовірність, що вони «знімуть» витрати, податковий кредит з ПДВ або нарахують додатковий дохід та податкові зобов’язання з ПДВ: ніби ви продали ТМЦ комусь іншому, а проблемному контрагенту лише сформували первинні документи.

Не знайшовши контрагента у кримінальних справах, перевірте ще в адміністративних (обравши на сторінці пошуку в Єдиному реєстрі форму судочинства «Адміністративне»). Тут можна знайти проблеми у вашого контрагента чи в його контрагентів.

У разі наявності «проблемного контрагента» в Реєстрі, уважно перевірте всі обов’язкові реквізити на первинних документах із ним. Практика свідчить, що платники податків неуважно ставляться до отриманих документів. Наприклад, вони можуть поставити підпис на примірнику постачальника, але забути поставити на своєму примірнику.

Певні недоліки в обліку суб’єктів господарювання, наприклад відсутність обов’язкових реквізитів на первинному документі, ТТН, журналу обліку довіреностей, не можуть спростувати правомірності дій платника. Це підтверджує судова практика.

Як зазначено в постанові ВСУ від 26.02.19 р. у справі № 818/371/17 (№ К/9901/41328/18):

«…відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування ПДВ не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи».

Щодо відсутності довіреностей зверніть увагу на постанову ВСУ від 14.02.19 р. у справі № 826/19419/13-а (№ К/9901/3133/18):

«…така схема постачання у цьому конкретному випадку дає підстави стверджувати, що відсутність у позивача ТТН та довіреностей на отримання товару не означає безтоварності спірних господарських операцій».

А як бути, якщо ви знайшли себе у плані-графіку перевірки, але вашими основними контрагентами є фізособи-підприємці (ФОП)? У Єдиному реєстрі ФОП не знайти – вони ховаються за безособовими іменами – ОСОБА_Х. Однак наявність судових спорів щодо них можна частково перевірити тут

Ось так:

Отже, виявивши, що ваші контрагенти щось зробили не так, знайте, що ревізори найбільшу увагу приділять саме їм. Органи ДФС мають свої електронні системи, де ведеться облік ненадійних платників податків. Тому під час перевірки вам казатимуть, що той чи інший контрагент не має трудових та виробничих ресурсів. У першу мить така заява здається серйозною, але на практиці її можна легко спростувати.

Є декілька випадків, коли господарські операції з такими контрагентами можуть призвести до проблем:

• уже відомо, що посадові особи такого контрагента надали правоохоронним органам заяву про те, що жодної господарської діяльності не вели (найгірше, якщо є почеркознавча експертиза або заява про втрату паспорта);
• кримінальну справу передано до суду за ст. 205 Кримінального кодексу (далі – КК);
• є вирок щодо посадової особи контрагента за ст. 205 КК.

Однак навіть за цих обставин можна похитнути позицію ревізорів, хоча це буде надзвичайно важко.

За відсутності вищенаведених обставин платник, якому в акті перевірки напишуть лише про наявність безтоварних операції із «проблемним контрагентом» і більше нічого, може вважати себе щасливчиком.

Підстава «Немає прибутку або він занизький» означає, що перевірятимуть на наявність «проблемних контрагентів», правомірність формування витрат та доходів.

Тому потрібно звернути особливу увагу (це найбільш поширені «порушення») на формування та списання дебіторської і кредиторської заборгованостей, облік зворотних відходів, ремонт, маркетингові послуги. Інші проблемні питання залежать від особливостей господарської діяльності платника.

Якщо є різниці у фінансовому результаті або трансфертне ціноутворення – ще раз перевірте питання щодо них.

Підстава «Мале податкове зобов’язання з ПДВ» означає наявність проблемного контрагента. Також перевірятимуть наявність підстав для формування умовного продажу (особливо в розрізі нестач, продажу нижче ціни придбання).

А платникам, які здійснюють роздрібну торгівлю, насамперед потрібно перевірити правильність оподаткування готівки та інші проблеми, пов’язані з касою. Водночас і наведені вище питання також перевірятимуть доволі прискіпливо.

Крім того, усіх платників податків, які мають найманих працівників, перевірятимуть на правильність нарахування заробітної плати, утримання ПДФО, військового збору та нарахування ЄСВ.

Роботодавцям потрібно звернути особливу увагу на застосування податкової соціальної пільги (далі – ПСП) та повної сплати ПДФО до або під час виплати зарплати.

Щодо ПСП, то деякі роботодавці застосовують її до так званого авансу, тобто ділять її на дві частини – одну до авансу, другу – до решти зарплати. І це приклад з реальної практики.

Якщо бухгалтер десь помилився із застосуванням ПСП, але сума ПДФО за місяць загалом є правильною, то потрібно звернути на це увагу ревізорів.

Згідно з пп. 163.1.1 Податкового кодексу (далі – ПК) об’єктом обкладення ПДФО резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Тож якщо суму ПДФО з так званого авансу було розраховано неправильно, але всього за місяць податок утримано та сплачено до бюджету в розмірах, передбачених ПК, застосовування штрафу є протиправним. Адже відповідно до абзацу восьмого п. 127.1 ПК штрафи за цим пунктом ПК не застосовуються, якщо ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) ПДФО самостійно виявляється податковим агентом під час проведення перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ПК, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПК.

Зверніть увагу на пп. 169.4.3 ПК, де зазначено, що роботодавець має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування ПСП.

Тобто виплата заробітної плати за місяць фактично і є перерахунком, за який штрафна санкція в розумінні абзацу восьмого п. 127.1 ПК не застосовується. Тож платник може переконати ревізорів у правильності своїх дій, і це перевірено практикою.

Що надавати ревізорам: оригінали чи копії первинних документів

Планова перевірка має проводитися на підставі оригіналів первинних документів, що випливає із системного аналізу ст. 85, 121 ПК. Водночас документи з Єдиного реєстру податкових накладних (податкові накладні та розрахунки коригування) надавати на паперових носіях не обов’язково.

Однак у п. 85.2 ПК передбачено, що великий платник податків на запит контролюючого органу зобов’язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, що настають за днем отримання запиту.

Порядок надання документів великого платника податків в електронній формі при проведенні документальної перевірки затверджено наказом Мінфіну від 07.11.11 р. № 1393.

З наведеного виходить, що лише великі платники зобов’язані надавати документи в електронному вигляді. Для інших платників така вимога ревізорів не є обов’язковою, і вони можуть вирішувати на власний розсуд, надавати документи на папері, чи в електронному вигляді. Я б не радила надавати електронні документи, але кожен платник має визначитися сам .

Факти передання документів на перевірку ревізорам обов’язково фіксуйте документально. Це може бути опис або акт передачі оригіналів документів – усе залежить від особливостей господарської діяльності платника та його документообігу. Від платника документи може передавати головний бухгалтер, якщо такі функції передбачено в його посадовій інструкції або в наказі про облікову політику.

Такий документ виглядатиме приблизно так:

Оскільки ви знаєте свої слабкі ланки обліку, то можете заздалегідь підготувати примірний перелік.

Щодо надання копій, то згыдно з п. 85.4 ПК у разі проведення перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії мають бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Доказом того, що ревізори вимагали надати копії, є запит із відміткою про те, що платник його отримав.

Отже, якщо ви вважаєте, що такі первинні документи не свідчать про факт порушення, то можете їх не надавати, але потрібно надати письмову відповідь на запит такого типу:

Якщо в акті перевірки буде зазначено, що не надано певних документів, але є акт передання ревізорам оригіналів, таке твердження можна спростувати. Посилання в акті перевірки на те, що не надано документів, коли оригінали надавалися, але не було надано копій на письмовий запит, є неправомірними.

Отже, під час проведення перевірки потрібно фіксувати дії ревізорів та надання платником первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

Чи можуть ревізори самі провести інвентаризацію?

Ще одне болюче питання для багатьох платників – як не допустити ревізорів до проведення інвентаризації.

У пп. 20.1.9 ПК надано право контролюючим органам вимагати під час проведення перевірок від платників податків проведення інвентаризації основних засобів, ТМЦ, коштів, зняття залишків ТМЦ, готівки.

Тому деякі ревізори, посилаючись на цю норму, наполягають на проведенні інвентаризації в їхній присутності та лякають платників податків адміністративним арештом майна відповідно до пп. 94.2.8 ПК. Згідно з цим підпунктом арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог ПК інвентаризації основних засобів, ТМЦ, коштів (зняття залишків ТМЦ, готівки).

Однак у пп. 20.1.9 ПК податківцям надано право вимагати проведення інвентаризації, але не сказано про те, що ревізори обов’язково мають бути присутніми під час інвентаризації.

Зверніть увагу: у п. 1 розд. ІІ наказу Мінфіну від 02.09.14 р. № 879 (далі – Наказ № 879) зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб’єкта підприємницької діяльності - фізособи, яка здійснює ведення бухобліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. А в тих випадках, коли бухоблік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Важливо! Наказ № 879 поширюється лише на юридичних осіб (п. 2 розд. І цього Наказу). Але ФОП також може його цитувати, посилаючись на аналогію права та на ст. 13 Конституції України: усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Під час перевірки найважливішим є припис п. 1 розд. ІІ Наказу № 879: «…у разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації».

Отже, якщо ревізори наполягають на проведенні інвентаризації, платник податків зобов’язаний її провести, але може це зробити і без присутності ревізорів.

ВСУ у постанові від 13.02.19 р. у справі № 820/817/17 (№ К/9901/31288/18) підтримав наведену вище правову позицію та вказав, що «присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов'язковою».

Висновки

Підстави для перевірки та її напрями (детальне вивчення певних документів) залежать від конкретної господарської діяльності платника податків. Водночас слід пам’ятати: якщо вже призначено перевірку, то певні нарахування податкових зобов’язань (податків) точно будуть. Тому треба орієнтуватися «на місці»: знайти як справжню підставу перевірки, так і причину її призначення та інші нюанси.

Тож під час перевірки потрібно спрямувати думку ревізорів у те русло, яке приведе до перемоги платника податків у спорі, на підставі судової практики ВСУ. Наприклад, є безтоварна операція. І хоча немає ТТН і журналу обліку довіреностей, але з іншими документами все добре, скасувати твердження ревізорів порівняно легко. Або якщо є вирок щодо контрагента, але за ст. 212 КК, то це стосується лише такого контрагента, але не конкретно нас (з вироком за ст. 205 КК – у нас проблеми).

Отже, є різні обставини, факти тощо щодо певного платника податків та/або правовідносин із певним контрагентом, що можуть у подальшому вплинути на результат перевірки.

Тому, побачивши себе у плані-графіку планових перевірок, платник має з’ясувати підставу перевірки (зазвичай це не складно), а вона вкаже шлях до того, що перевірятиметься.

І хоча, здавалось би, не можна передбачити, що саме перевірятимуть, для читачів Uteka таємниць майже немає.