Як зараз працює фінмоніторинг в Україні і чого чекати в найближчій перспективі

Акценти цієї статті:

• на зміну чинного закону про запобігання і протидію відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом, приходить новий, удосконалений закон, гармонізований з міжнародним законодавством у цій сфері;
• круг суб'єктів первинного фінансового моніторингу розширено, їх обов'язки конкретизовано й уточнено, збільшено порогову суму фінансової операції, що підпадає під фінансовий моніторинг;
• акцент у питаннях фінансового моніторингу зроблено на виявленні підозрілих операцій.

Чи знайома вам ситуація, коли банк заблокував платіж і зажадав за самою, здавалося б, буденною господарською операцією значний перелік документів? Знайома? А знаєте, чому так сталося? Скоріше за все тому, що банк визнав вашу фінансову операцію підозрілою і вирішив її спочатку «помоніторити», підкоряючись законодавчо встановленим правилам фінансового моніторингу.

Щоб рідше потрапляти під приціл служби фінмоніторингу, треба орієнтуватися в тому, на підставі яких нормативних документів працює система фінмоніторингу та які вимоги вона пред'являє до суб'єктів господарювання і звичайних громадян. Про це я й розповім у статті.

На сьогодні заходи у сфері фінансового моніторингу здійснюються уповноваженими на те суб'єктами в рамках чинного Закону від 14.10.14 р. № 1702-VII «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму і фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 1702). Уже сама назва профільного закону говорить про те, що в кожній сумнівній фінансовій операції контролери бачать потенційний ризик відмивання незаконно отриманих грошей.

Частіше за все підприємство, підприємці та звичайні громадяни стикаються з банківським контролем. Тут основним підзаконним документом є Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління НБУ від 26.06.15 р. № 417 (далі – Положення № 417).