Фінмоніторинг: перевірки та штрафи

Перевірки контролюючими органами: підстави та порядок проведення, облік результатів

Закон від 06.12.19 р. № 361-IX (далі - Закон № 361) (набув чинності з 28.04.20 р.) значно вдосконалив процедуру фінансового моніторингу в Україні, привівши її у відповідність із міжнародними стандартами фінмоніторингу, такими як рекомендації FATF, Директива 2015/849/ЄС (регулює порядок запобігання використанню фінансової системи Євросоюзу з метою відмивання грошей і фінансування тероризму), Регламент ЄС 2015/847 про інформацію, що супроводжує грошові перекази. Закон № 361 передбачає широке коло обов’язків для суб’єктів первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) і високу відповідальність за порушення.

У консультації розповімо про основні вимоги Закону № 361 до СПФМ у частині перевірки фінансових операцій клієнтів, хто та яким чином має право контролювати виконання СПФМ норм законодавства про фінмоніторинг та які заходи впливу застосовуються до порушників за неналежне виконання своїх обов’язків. При цьому зробимо акцент на перевірках звичайних суб’єктів господарювання (далі – СГ) – незалежних юристів, бухгалтерів, аудиторів, які за родом діяльності мають статус СПФМ і повинні дотримуватися вимог законодавства у сфері протидії легалізації незаконно отриманих доходів.

Фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, які застосовуються суб’єктами фінмоніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації незаконно отриманих доходів, включаючи здійснення державного та первинного фінмоніторингу (п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону № 361).

Об’єктом фінмоніторингу є не тільки фінансові операції (дії з активами), які здійснюють СПФМ або про які стало відомо СПФМ, але й будь-яка інформація про такі дії або події та про їх учасників (п. 65 ч. 1 ст. 1 Закону № 361).

Під активами в Законі № 361 розуміються гроші (у т. ч. електронні), інше майно, майнові та немайнові права.