Стягнення боргу з контрагента в досудовому та судовому порядку

Господарські договори: практичні поради, зразки складання та облікові аспекти

Якщо контрагент не поспішає виконувати свої зобов’язання, у постраждалої сторони є три варіанти: стягнути борг у претензійному порядку, у судовому порядку або спочатку направити контрагентові претензію, а якщо цей захід не допоможе – звернутися до суду. У консультації розглянемо правила, яких необхідно дотримуватися при поданні претензії та позову про стягнення заборгованості за договором.

Стягуємо борг за претензією

Подання претензії – це право, а не обов’язок суб’єкта господарювання (далі – СГ). Якщо він не хоче направляти контрагентові претензію, може відразу звернутися до суду. Чинним законодавством не встановлено типову форму претензії. Однак ст. 222 ГК містить перелік її обов’язкових реквізитів, а саме:

• повне найменування та поштові реквізити заявника претензії та СГ, якому вона пред’являється;
• номер претензії та дата її пред’явлення;
• обставини, через які пред’явлено претензію;
• докази, якими підтверджуються ці обста­вини;
• вимоги заявника з посиланнями на нормативні акти або пункт договору з контрагентом;
• сума претензії та її розрахунок (якщо претензія підлягає грошовій оцінці);
• платіжні реквізити заявника претензії;
• перелік документів, доданих до претензії, та інші докази.

Претензія підписується уповноваженою особою СГ (заявника) або її представником і направляється адресатові рекомендованим листом або вручається під підпис (якщо це можливо).

Які документи слід додати до претензії?

Документи, що підтверджують вимоги заявника (кредитора), додаються в оригіналах або у вигляді належним чином засвідчених копій. До претензії можна не додавати документи, які є в іншої сторони, але тоді в претензії слід послатися на них (ч. 4 ст. 222 ГК).

Протягом якого строку контрагент повинен відповісти на претензію?

Претензія розглядається в місячний строк із дня її отримання (ст. 6 ст. 222 ГК). У ході розгляду претензії сторони в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або виконати інші дії для врегулювання виниклого спору.

Типову форму відповіді на претензію законодавчо також не передбачено, тому вона складається в довільній формі. Рекомендуємо вказати у відповіді:

• повне найменування та поштові реквізити СГ, який надає відповідь, і СГ, якому направляється відповідь;
• дату та номер відповіді;
• дату та номер претензії, на яку надається відповідь;
• спосіб задоволення претензії – якщо претензію визнано повністю або частково;
• мотиви відхилення претензії з посиланням на відповідні нормативні акти та документи, якими обґрунтовано її відхилення, – якщо претензію відхилено повністю або частково;
• перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Відповідь на претензію підписується уповноваженою особою або представником СГ і направляється рекомендованим листом або вручається під підпис (ч. 8 ст. 222 ГК). Боржник, який отримав претензію з обґрунтованими вимогами заявника-кредитора, зобов’язаний задовольнити їх (ч. 6 ст. 222 ГК).

За несвоєчасну оплату за договором контрагент повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу. Чи обов’язково в претензії вказувати окремо вимогу про стягнення неустойки?

Так, обов’язково. Штраф і пеня – це різновиди неустойки. А ст. 547 ЦК передбачає, що неустойка повинна бути оформлена в письмовій формі (прописана в договорі). Правда, у цього правила є винятки. Так, у деяких випадках неустойка може бути передбачена законом. І тоді стягнути її можна на підставі норми закону, навіть якщо в договорі нічого не сказано із цього приводу. Наприклад, така неустойка передбачена ст. 231 ГК для господарських зобов’язань, у яких хоча б одна зі сторін відноситься до держсектора економіки.

При цьому ч. 2 ст. 231 ГК установлює пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), за якими допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості.

Крім суми основного боргу та пені можна стягнути 3 % річних і суму інфляційних на підставі ст. 625 ЦК. Пам’ятайте, що ці суми не є ні штрафом, ні пенею.

У претензії необхідно відобразити свої вимоги не тільки про стягнення основного боргу, але й пені (якщо вона прописана в договорі), 3 % річних та інфляційних витрат, а також навести розрахунок цих сум. Наприклад, формулювання в претензії може бути таким (див. зразок 1):

Зразок 1

Стягуємо заборгованість у судовому порядку

До якого суду треба подавати позов про стягнення заборгованості з контрагента?

Звертатися потрібно до господарського суду (ст. 20 ГПК). За загальним правилом господарський позов подається до суду за місцем перебування відповідача (боржника) (ст. 27 ГПК). Місцезнаходження відповідача слід шукати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань (далі – ЄДР).

Як визначити строк позовної давності?

Перш ніж подавати позов, переконайтеся в тому, що строк звернення до суду (строк позовної давності) не минув. Тут багато чого залежить від умов договору з контрагентом та інших нюансів.

За загальним правилом, установленим ст. 257 ЦК, строк давності становить 3 роки, однак у цього правила є винятки (ст. 258 ЦК). Докладно про визначення строків позовної давності читайте «Як визначити строк позовної давності».

Як скласти позовну заяву?

Позовна заява складається в письмовій формі та підписується позивачем або його представником. У заяві повинні бути зазначені (ч. 3 ст. 162 ГПК):

• найменування суду, до якого подається заява;
• повне найменування (для юрособи)/ім’я (П. І. Б. для фізособи-підприємця) сторін, а також інших учасників справи (за наявності), їхнє місцезнаходження/місце проживання; поштовий індекс; ідентифікаційний код ЄДР для юрособи/реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізособи (або серія та номер паспорта – для осіб, які відмовилися від такого номера з релігійних міркувань); дані про те, що фізособа є підприємцем; відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса та адреса електронної пошти;
• ціна позову з обґрунтованим розрахунком такої суми (детальніше про це див. далі);
• зміст позовних вимог, у тому числі до кожного з відповідачів, якщо позов подається одночасно до декількох відповідачів;
• обставини, на яких засновано позовні вимоги, з посиланням на підтвердні документи, додані до позову, а також правові підстави для подання такого позову;
• інформація про застосування позивачем заходів досудового врегулювання спору (якщо такі застосовувалися або якщо за законом повинні були застосовуватися). Наприклад, якщо перед зверненням до суду позивач направляв відповідачеві претензію, на це треба вказати в позові;
• дані про те, які заходи забезпечення доказів або позову застосовувалися до подання позовної заяви (якщо застосовувалися). До таких заходів, наприклад, відноситься проведення експертизи, допит свідків, витребування й огляд доказів (ст. 110 ГПК);
• перелік документів та інших доказів, які додаються до позову, а також вказівка на докази, які з тих або інших причин не можуть бути подані разом із позовом (див. нижче);
• попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв’язку з розглядом спору. Це судовий збір, витрати на адвоката, витрати, пов’язані з витребуванням доказів і т. д.; вказівка на те, що позивач не подавав інший позов до цього ж відповідача з аналогічного предмета спору та з тих самих підстав.

Які документи треба додати до позову?

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують (ст. 164 ГПК):

• направлення відповідачеві та іншим учасникам справи копій позовної заяви із доданими до неї документами (квитанція про відправлення поштою, а також опис поштового вкладення) (ст. 172 ГПК);
• сплату судового збору (оригінал!);
• обставини, на яких засновано позовні вимоги (наприклад, договори, акти приймання-передачі, накладні і т. д.), а також претензію (у випадку пред’явлення такої), листи, якими сторони обмінювалися зі спірного питання. Такі документи передаються до суду в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях. Порада: до позову краще додавати копії документів, а на вимогу суду пред’являти оригінали;
• повноваження підписанта. Це може бути довіреність або інший документ, якщо позов підписано представником позивача, витяг з ЄДР або інший документ, що підтверджує призначення або обрання на посаду керівника (наприклад, протокол загальних зборів учасників) – для керівників юросіб;
• клопотання про призначення експертизи, витребування певних доказів і т. д. (за необхідності).

У якому розмірі сплачується судовий збір?

Судовий збір при поданні господарського позову розраховується та сплачується за правилами, установленими ч. 2 ст. 4 Закону від 08.07.11 р. № 3674-VI.

Для позовних вимог майнового характеру збір установлено в розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше одного прожиткового мінімуму (далі – ПМ), установленого для працездатних осіб на 1 січня року, у якому подається позов, і не більше 350 ПМ. Станом на 01.01.20 р. ПМ = 2 102 грн.

Як розрахувати суму позову?

У грошових спорах ціна позову визначається сумою, яку позивач має намір стягнути з боржника (ч. 1 ст. 163 ГПК).

Розрахунок суми позову може бути оформлений окремим документом як додаток до позову або наведений у самій позовній заяві.

Крім основного боргу, який стягується з боржника, до ціни позову можуть бути включені:

1. Збитки, понесені кредитором (позивачем). Боржник, який порушив зобов’язання, зобо­в’язаний відшкодувати заподіяні ним збитки (ст. 224 ГК). До їхнього складу входять (ст. 225 ГК):

• вартість втраченого, ушкодженого або знищеного майна;
• додаткові витрати (штрафи, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, зайво витрачених матеріалів і т. п.), понесені потерпілою стороною в результаті порушення зобов’язань другою стороною;
• неотриманий прибуток (упущена вигода), на який сторона, що понесла збитки, мала право розраховувати у випадку належного виконання зобов’язання другою стороною;
• матеріальна компенсація морального збитку – у випадках, передбачених законом.

2. Неустойка, пеня, штраф (ст. 549–552 ЦК, ст. 230–234 ГК). Підстави для їх застосування, а також розмір або порядок розрахунку встановлюються сторонами безпосередньо в договорі.

3. Інші суми (інфляційні втрати, 3 % річних). При порушенні строків сплати грошового зобов’язання боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, якщо інший розмір не встановлено в договорі (ч. 2 ст. 625 ЦК). Зверніть увагу! Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції може бути визначений у випадку, якщо прострочення виконання зобов’язання становить повний місяць. Якщо прострочення за оплатою менше місяця, тоді з боржника не стягуються інфляційні втрати за цей місяць.

Як подати позовну заяву до суду?

Позовна заява разом із документами, зазначеними в додатках до нього, передається до канцелярії суду нарочним під підпис або надсилається поштою (бажано цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення).

За відсутності підстав для залишення позову без руху або відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі. Підстави для залишення позовної заяви без руху або відмови у відкритті провадження передбачено в ст. 174 ГПК.

Ситуація

03.05.19 р. ТОВ «Калина» (замовник) і ТОВ «Лаванда» (підрядник) уклали договір підряду на будівельно-монтажні роботи. Ціна договору – 4 млн грн. ТОВ «Лаванда» виконало всі роботи за договором. Замовник перерахував підрядникові 3 650 000 грн. Однак один акт виконаних робіт замовник не підписав і не перерахував заборгованість за договором у розмірі 350 000 грн. За прострочення оплати договором передбачено нарахування пені та 3 % річних. У зв’язку із цим 01.12.20 р. підрядник звернувся до господарського суду з позовом (див. зразок 2).

Зразок 2