Підряд на чужій землі загрожує штрафом: судова практика

Інспектор Держгеокадастру обстежив земельну ділянку на наявність порушень земельного законодавства і виявив факт самовільного зайняття земельної ділянки сільгосппризначення державної форми власності фермерським господарством (далі – ФГ). На адресу голови ФГ винесено постанову про накладення адмінстягнення. На свій захист голова ФГ указує, що перебування на земельній ділянці законне, оскільки здійснюється на підставі договору підряду. ФГ виконує умови договору й обробляє ділянку. Голова ФГ звернувся до суду для визнання дій інспектора протиправними і скасування постанови. Перша та друга судові інстанції стали на бік ФГ і скасували постанову інспектора Держгеокадастру. Справу про адмінправопорушення було закрито (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.19 р. у справі № 857/6926/19).

Сторони спору: Позивач – голова ФГ як фізособа, Відповідач – обласне управління Держгеокадастру.

Суть спору

За результатами обстеження земельної ділянки Відповідач склав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом «земельна ділянка». У процесі обстеження установлено, що ділянка обробляється ФГ (розорювання та сівба сільгоспкультур) без відповідних документів, які підтверджують право користування цією ділянкою. Тобто має факт самовільного зайняття земельної ділянки.

За цим фактом представник Відповідача виніс на адресу фізособи (голови ФГ, Позивач) постанову про накладення адмінстягнення за порушення норм ст. 53¹ КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки) – штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач пояснює, що від імені ФГ укладено договір підряду, згідно з яким Позивач (підрядник) зобов’язується надати інституту Національної академії аграрних наук України (далі – інститут, замовник) комплект послуг та робіт у процесі виробництва сільгосппродукції на сільгоспугіддях замовника, а замовник – прийняти виконані роботи й оплатити їх вартість підряднику. Земельна ділянка, на якій мають виконуватися роботи, оформлена на замовника, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею. Позивач перебував на земельній ділянці для виконання умов договору підряду і не мав на меті її самовільне зайняття.

Отже, Позивач не погоджується з винесеною постановою про накладення штрафу, тому вирішив оскаржити її до суду.

Рішення суду

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.05.19 р. у справі № 857/6926/19 позов задоволено частково: скасовано постанову про накладення адмінстягнення у вигляді штрафу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.19 р. апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття.

Аргументи суду

1. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.

Згідно зі ст. 1 Закону від 19.06.03 р. № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі – Закон № 963) самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про її передання у власність або надання в користування (оренду) або відсутній правочин щодо такої ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов’язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її безпосередньо використовує, правовстановлюючих документів на цю ділянку. За порушення цієї норми передбачено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу (ст. 53¹ КУпАП):

• на громадян – у розмірі від 10 до 50 НМДГ (від 170 до 850 грн);
• посадових осіб – у розмірі від 20 до 100 НМДГ (від 340 до 1 700 грн).

Тобто судом підтверджено, що за самовільне зайняття земельних ділянок передбачена відповідальність, але обставини такого порушення варто встановлювати всебічно та неупереджено.

2. Судом установлено, що між ФГ та інститутом укладено договір підряду та додаткові угоди до нього. За умовами договору підрядник повинен надати, а замовник оплатити комплекс послуг та робіт у процесі виробництва сільгосппродукції на сільгоспугіддях, які оформлені на замовника. Замовник використовує земельну ділянку сільгосппризначення на праві постійного користування, що підтверджується відповідним державним актом. Крім того, проведено державну реєстрацію права власності на таку ділянку за державою в особі обласного управління Держгеокадастру (наявний витяг з Держреєстру речових прав на нерухоме майно).

Таким чином, Позивач перебував на земельній ділянці для виконання умов договору підряду, виконував свої зобов’язання за ним, не мав на меті самовільне зайняття землі. У суді встановлено, що на момент укладення договору підряду його умови дотримувались, а Позивач жодним чином не міг вчинити порушення земельного законодавства, відображені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом «земельна ділянка», оскільки виконував умови вищевказаного договору. Виконання договору не заперечується сторонами.

3. Суд вважає, що після встановлення порушень Відповідач міг застосувати певні види зобов’язань чи стягнень лише щодо замовника за договором (інституту) як особи, яка здійснювала всі дії по відношенню до спірної земельної ділянки. Але тільки за умови доведення неправомірного використання ним ділянки, адже саме замовник є фактичним землекористувачем ділянки.

За таких обставин суд вважає, що в діях Позивача відсутні ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторін адмінправопорушення, яке передбачено ст. 53¹ КУпАП. Тому Позивач не підлягає притягненню до адмінвідповідальності за цією статтею.

4. Суд не бере до уваги думку Позивача про нікчемність договору підряду з огляду на те, що недійсність правочинів має доводитись у судовому порядку. Під час розгляду цієї справи аргументів на підтвердження такої думки не наведено і не подано. За наявності обґрунтування і доказів Відповідачу слід звернутись з окремим позовом для визнання правочину нікчемним. До цього часу правочин є дійсним.

5. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення у справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення у справі «Кобець проти України», під час оцінки доказів і вирішення спору суд має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі, суд повинен спиратися передусім на докази, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

А суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адмінстягнення винесена без урахування усіх обставин, які мали значення для її прийняття, тому є протиправною та скасована судом першої інстанції правомірно. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не надають підстав апеляційному суду для висновків щодо помилковості вирішення спору судом першої інстанції.

Отже, суд виносить таке рішення: апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін. Тобто скасувати постанову інспектора Держгеокадастру про накладення адмінстягнення на Позивача у вигляді штрафу в розмірі 340 грн як за самовільне зайняття земельної ділянки.

Укотре бачимо, як інспектори Держгеокадастру притягають до відповідальності навіть тих суб’єктів, які перебувають на земельній ділянці на законних підставах. Тому так важливо оформлювати належним чином і речові права на землю, і договори підряду/надання послуг. Важливо, щоб інспектор не розцінив договірні відносини як ухилення від оформлення договору оренди. Насправді не так багато шляхів допустити інше підприємство до оброблення земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні, але вони є (той же договір підряду, спільної діяльності).

Навіщо ж оскаржувати такий незначний штраф (340 грн)? А тому, що його неоскарження може стати підставою вважати, що порушник визнає свою вину. І надалі інспектор, за бажання, може надати поштовх такій справі – передати матеріали до прокуратури, яка застосує вже кримінальну відповідальність. Детальніше про більш серйозні наслідки порушень земельного законодавства див. у «Перевірки Держгеокадастру: оформлення та подальші дії».