Чи обов’язково мати на підприємстві юрисконсульта

Досить часто керівники підприємства та фізособи-підприємці цікавляться:

• чи обов’язково на підприємстві має бути юрисконсульт/юрист;
• чи необхідно створювати окремий юридичний підрозділ або з роботою впорається одна особа;
• хто виконуватиме юридичну роботу, якщо на підприємстві не буде юрисконсульта?

Щоб відповісти на ці запитання, треба просто вирішити, що є найбільш доцільним для вашого підприємства. Крім того, зазвичай особи, які не мають юридичної освіти, не розуміють значення та важливість юридичної роботи та взагалі вважають юридичну службу непотрібною. Однак така думка є хибною, оскільки в умовах сучасного реформування законодавчої системи України, постійних змін та прийняття нових нормативно-правових актів підприємства потребують якісного правового захисту своїх прав та інтересів. У зв’язку із цим треба мати на підприємстві працівника, який відстоюватиме його інтереси.

Тож у консультації з’ясуємо, що таке юридична робота, які обов’язки можуть бути покладені на юрисконсульта, якими є вимоги до цієї професії та чи можна залучити стороннього спеціаліста (фірму) для виконання правової роботи на підприємстві.

Що являє собою юридична служба?

Юридична служба – це загальне поняття структурного підрозділу, що здійснює правову роботу. Основним завданням цієї служби на підприємстві є:

• організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання норм законодавства керівником та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків;
• запобігання недотриманню вимог законодавства керівником та працівниками;
• представлення інтересів підприємства в судах.

Взагалі юридична служба утворюється як самостійний структурний підрозділ (департамент, управління, відділ, сектор) залежно від складності правової роботи та кількості працівників. Утім, функції юридичної служби на підприємстві може виконувати і юрисконсульт.

Отже, виходячи з обсягу правової роботи та розмірів підприємства необхідно вирішити, хто виконуватиме всю юридичну роботу – один юрисконсульт чи окремий підрозділ. Зазвичай лише на невеликих підприємствах цією роботою займається один працівник, тобто юрисконсульт.

Який акт регулює питання діяльності юридичної служби?

Постановою КМУ від 26.11.08 р. № 1040 затверджено Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації (далі – Положення № 1040). Цей документ регулює питання діяльності юридичної служби та є обов’язковим для виконання всіма без винятку державними підприємствами, установами, організаціями. А от стосовно приватних підприємств у ньому не йдеться. Утім, приватні та недержавні підприємства, розробляючи власні положення про юридичну службу, практично завжди керуються Положенням № 1040, адже для них досі не прийнято іншого нормативно-правового акта з цього питання.

Отже, для врегулювання діяльності юридичної служби на приватному підприємстві необхідно розробити та затвердити наказом по підприємству положення про таку службу, прописавши в ньому основні завдання підрозділу, права та обов’язки, відповідальність. Базові моменти можна взяти із Положення № 1040. Наприклад, про те, що юридична служба підпорядковується напряму керівнику підприємства. Це варто зафіксувати, аби уникнути доручень від усіх підрозділів підприємства та чітко визначити субординацію. Можна також скористатися нормою п. 12 Положення № 1040, згідно з якою не допускається покладення на юридичну службу обов’язків, які не належать або виходять за межі її компетенції. Таким чином, кожне підприємство має право самостійно наповнити положення про свою юридичну службу.

Яка різниця між посадами юрисконсульта та юриста?

Майже ніякої. Однак поняття «юрист» має більш широке значення, ніж юрисконсульт.

Так, юрист – це фахівець, який має професійні правові знання в галузі юридичних наук, законодавства і практики його застосування.

Юрисконсульт – це штатний працівник юрособи, який захищає інтереси підприємства, на якому працює, забезпечує юридичну ефективність роботи.

Тобто юрист може працювати як самостійно, так і обіймати цю посаду в штаті підприємства, може спеціалізуватися на одній галузі права або кількох. А юрисконсульт – це лише штатний працівник підприємства. Якщо він звільниться з роботи, то буде просто юристом.

Приватне підприємство має право на власний розсуд установлювати у штатному розписі посаду або юриста, або юрисконсульта. Жодних обмежень тут немає. До того ж вважається, що юрисконсульт одноосібно виконує всю наявну на підприємстві правову роботу.

Тобто, якщо на підприємстві декілька осіб здійснюють правову роботу, то доцільно створити юридичну службу, а не вводити безліч юрисконсультів до штату. Якщо ж на підприємстві взагалі відсутня посада юрисконсульта або ще не знайшлося працівника, який би виконував правову роботу, можна тимчасово покласти виконання таких обов’язків на іншого працівника або розподілити ці обов’язки між декількома працівниками.

Краще за все оформити це окремим наказом, аби в разі вчинення порушень мати можливість притягнути працівника до відповідальності. Проте все одно для належного виконання правової роботи на підприємстві краще мати підготовленого спеціаліста, тобто юриста за фахом.

У якому документі можна знайти правильні назви посад – юрисконсульт чи юрист? Яку саме назву необхідно вписувати в трудову книжку працівника?

Назви посад у штатному розписі підприємства мають відповідати професійним назвам робіт, зазначеним у Національному класифікаторі ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі – КП). КП призначений для застосування всіма суб’єктами господарювання під час внесення запису про роботу до трудової книжки працівника. Так, професія «юрисконсульт» у КП міститься з кодом 2429, а «юрист» – з кодом 2421.2. Тобто використовувати можна обидві назви посади.

Зазначимо, що невідповідність назви посади спеціаліста юридичної служби ДК 003:2010 вважається порушенням трудового законодавства, за яке ст. 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність посадових осіб підприємства у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн.).

Чи установлено вимоги до професії юрисконсульта та юриста?

Так. Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Мінпраці та соцполітики від 29.12.04 р. № 336 (далі – Довідник № 336), встановлено кваліфікаційні вимоги до професії юрисконсульта. Утім, у ньому відсутні характеристики професії юриста. Тому вважаємо, що користуватися вимогами Довідника № 336 можна для обох професій. Однак підприємство за потреби може встановити додаткові вимоги (наприклад, включити до посадової інструкції вимогу стосовно обов’язкової наявності стажу в області права не менше року, практичного досвіду представлення інтересів підприємств у суді та ін.).

Взагалі Довідник № 336 обов’язково застосовується при вирішенні питань управління персоналом на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності (п. 1 Загальних положень). У ньому можна знайти перелік основних робіт, які властиві тій чи іншій посаді, та визначити кваліфікаційні вимоги до певних посад.

Довідником № 336 установлено кваліфікаційні вимоги до посади (п. 53 переліку «Професіонали»):

• юрисконсульт – повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи;
• юрисконсульт ІІ категорії – повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст), стаж роботи за професією юрисконсульта не менше року;
• юрисконсульт І категорії – повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), для магістра немає вимог до стажу роботи, а для спеціаліста має бути стаж роботи за професією юрисконсульта ІІ категорії не менше 2 років;
• провідний юрисконсульт – повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) і стаж роботи за професією юрисконсульта І категорії не менше 2 років.

Зауважимо, що на приватних підприємствах, як правило, не вводять посади юрисконсульта із зазначенням категорії, але за бажанням керівництва це можливо. У такому разі необхідно пам’ятати, що вимоги встановлено до кожної категорії юрисконсульта, тому при прийнятті на цю посаду слід упевнитися, що особа відповідає таким вимогам (загальним і додатковим, якщо вони зафіксовані в посадовій інструкції).

Де мають бути прописані завдання та обов’язки юрисконсульта?

Завдання, функції, права та обов’язки, відповідальність, вимоги до посади визначаються в посадовій інструкції. Типової форми такої інструкції немає, тому кожне підприємство може додати бажані пункти до посадової інструкції юрисконсульта.

Посадова інструкція затверджується наказом керівника підприємства. З нею має бути ознайомлений працівник, що перебуває на даній посаді. Для цього він повинен поставити власний підпис, а поряд дату.

Наведемо деякі з можливих завдань та обов’язків юрисконсульта (п. 53 переліку «Професіонали» Довідника № 336):

• розробляє або бере участь у розробленні документів правового характеру;
• здійснює методичне керівництво правовою роботою на підприємстві, надає правову допомогу структурним підрозділам;
• за участю інших підрозділів готує матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної, нестандартної продукції, стосовно інших правопорушень для подання їх до слідчих та судових органів;
• вивчає, аналізує та узагальнює результати розгляду претензій;
• оформляє матеріали про притягнення працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;
• бере участь у роботі з укладення господарських договорів, розробленні умов колективних договорів;
• консультує працівників підприємства з питань чинного законодавства України, надає допомогу з оформлення документів та актів майново-правового характеру.

Чи можна ще якось організувати правову роботу на підприємстві?

Правова робота на підприємстві може здійснюватися не лише через створений у її складі структурний підрозділ (юридична служба) або за допомогою однієї особи, яка працює на посаді юрисконсульта. Можна також укласти договір з юрособою або фізособою-підприємцем, які займаються юридичною практикою, з адвокатом, юридичною фірмою, конторою чи іншим адвокатським об’єднанням.

Такий варіант вигідний з точки зору економії коштів самого підприємства, адже для утримання в штаті юридична служба повинна бути забезпечена матеріально-технічною базою, а саме: мати окреме приміщення, телефонний та електронний зв’язок, сучасну оргтехніку та комп’ютери, нормативні акти та довідкові матеріали, а також доступ до інформаційних баз. А якщо укласти договір на юридичне обслуговування, наприклад, з адвокатським об’єднанням, то не треба буде це все купувати та облаштовувати.

Окрім договору має бути оформлена довіреність на право представляти інтереси підприємства. Цей документ дозволить залученій за договором особі (чи юрособі) здійснювати правову роботу для підприємства.

Чи вигідно укладати договір про надання правової допомоги зі сторонньою фірмою?

Договір про надання правової допомоги є цивільно-правовим договором. Тобто відносини між сторонами регулюються положеннями цивільного, а не трудового законодавства.

Зокрема, це означає, що в разі неналежного виконання найнятою фірмою своїх зобов’язань за договором підприємство має право вимагати матеріальне відшкодування завданої шкоди у вигляді прямих збитків у повному обсязі (ст. 1166 Цивільного кодексу). А от у разі укладення трудового договору з власним працівником юридичної служби в аналогічній ситуації його можна лише притягнути до дисциплінарної відповідальності (догана) та рідше до матеріальної (у випадку, передбаченому п. 3 ст. 134 КЗпП – коли завдано шкоду через дії працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку).

Окрім того, якщо ви вже вирішили саме так організувати правову роботу на підприємстві, то серед можливих фірм краще обрати послуги адвоката чи адвокатського об’єднання будь-якої форми. Переваги цього варіанта такі:

• адвокат при виконанні свої професійних обов’язків повинен дотримуватися адвокатської етики (Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з’їздом адвокатів України від 09.06.17 р.);
• не може представляти двох або більше клієнтів, інтереси яких є або можуть стати взаємно суперечливими (ст. 9 Правил адвокатської етики);
• будь-яка інформація, що стала відома адвокату у зв’язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги, відноситься до адвокатської таємниці та не може бути розголошена (ст. 10 Правил адвокатської етики);
• може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, позбавлення на певний час або назавжди права займатися адвокатською діяльністю.

Тож до діяльності адвокатів установлено набагато більше обмежень та правил, що, у свою чергу, означає більш сумлінне виконання роботи, щоправда, і більш дороге.

Отже, взагалі обов’язкову наявність на приватному підприємстві юридичної служби в особі юрисконсульта чи юриста не встановлено. Це стосується лише державних органів та підприємств. Однак належне та повноцінне виконання роботи можливе тільки особою, яка вивчала дану сферу діяльності та має практичний досвід. Тому доцільно, аби правову (юридичну) роботу на приватному підприємстві виконував спеціаліст з відповідною освітою.

Юридична служба має бути на кожному підприємстві, а от в якому саме вигляді (юрисконсульт, структурний підрозділ, залучення сторонньої фірми чи адвоката або декілька варіантів одночасно) – вирішувати керівнику. Якщо ви вирішили найняти сторонню фірму для організації правової роботи на підприємстві, то краще за все обрати послуги адвоката чи адвокатського об’єднання.

Довідник № 336, у якому встановлено кваліфікаційні характеристики професії юрисконсульта, є обов’язковим нормативним документом з питань управління персоналом на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Посадова інструкція – це основний документ, у якому зафіксовані права, обов’язки, відповідальність юрисконсульта.