Платник податків не відповідає за дотримання податкового законодавства його контрагентами

Сторони спору

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – підприємство), відповідач – управління ДФС.

Обставини справи

Податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства з питання достовірності зарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податків за лютий, березень і квітень 2016 року. За результатами перевірки складено акт про завищення суми бюджетного відшкодування. На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення (далі – ППР), яким нараховано штрафні санкції.

Підприємство звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування цього ППР. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов був задоволений: ППР визнане протиправним і скасоване. Орган ДФС не погодився з таким рішенням і подав касаційну скаргу до суду.

Позиція сторін

Позивач. Податковий орган під час перевірки дійшов помилкового висновку про те, що договори, укладені між підприємством та його контрагентами, реально не виконувалися.

Відповідач. Договори, укладені між підприємством та його контрагентами, не були виконані, тобто підприємство задекларувало до відшкодування суму ПДВ, яка не була фактично сплачена цими контрагентами до бюджету.

На чиєму боці суд

ВСУ дійшов висновку (Постанова ВСУ від 11.12.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 78565788), що касаційна скарга ДФС не підлягає задоволенню.

Аргументи суду

1. Для цілей визнання податкового кредиту з ПДВ і понесених витрат господарські операції повинні бути фактично здійснені, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та викликати реальні зміни майнового стану платника податків (ст. 138, пп. 139.1.9 Податкового кодексу).

2. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування податкового кредиту настають тільки в разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, які приводять до руху активів, зміни суми зобов'язань або власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

3. Норми податкового законодавства не ставлять достовірність даних податкового обліку платника податків у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання в його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства або правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем такого товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту з ПДВ. Тому платник податків – покупець не повинен піддаватися санкціям, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит із ПДВ, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів, якщо тільки судом не встановлено факти, які свідчать про поінформованість платника податків щодо такої поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Висновок

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, незалежно від дотримання правил обліку контрагентами