Чи є кредиторка, що минула, доходом для єдинника – неплатника ПДВ?

У юрособи – платника єдиного податку (далі – ЄП) за ставкою 5 % числиться в обліку кредиторська заборгованість перед нерезидентом за надані послуги. Строк позовної давності витребування заборгованості минув у звітному періоді. Запитання: чи є сума такої заборгованості доходом, що підлягає обкладенню ЄП?

Ми вважаємо, що не є. Правила оподаткування кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що закінчився, наведено в п. 292.3 Податкового кодексу (далі – ПК). Згідно з даним пунктом сума такої заборгованості включається тільки до оподатковуваного доходу єдинника третьої групи, який є платником ПДВ (тобто застосовує ставку ЄП 3 % плюс ПДВ). У нашому випадку єдинник платником ПДВ не є, тому зазначена норма до нього незастосовна.

Водночас, згідно з тим же п. 292.3 ПК, до суми доходу будь-якого платника ЄП включається також вартість послуг, безоплатно отриманих протягом звітного періоду. Так, може бути, кредиторка, що минула, потрапляє до доходу нашого єдинника під видом безоплатної послуги? Ні, для єдинника послуга буде вважатися безоплатно отриманою тільки в разі, якщо вона надана за договором, яким не передбачена грошова або інша компенсація вартості такої послуги (п. 292.3 ПК). У нашому ж випадку договір не такий.

Таким чином, сума кредиторки зі строком позовної давності, що закінчився, у будь-якій якості не вважається оподатковуваним доходом єдинника, який не є платником ПДВ.

Однак у ДФС інша думка! Як випливає з Індивідуальної податкової консультації від 12.12.18 р. № 5209/ІПК/26-15-12-04-18, фахівці фіскального органу вважають кредиторку, що минула, доходом єдинника незалежно від того, є він платником ПДВ чи ні.

Як головний аргумент податківці наводять п. 44.2 ПК. Там сказано, що юрособи-єдинники з метою розрахунку об'єкта оподаткування ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат за методикою, затвердженою Мінфіном. При цьому такою методикою ДФС уважає національні стандарти бухобліку (див., наприклад, лист ГУ ДФС в Одеській обл. від 22.07.16 р. № 1597/10/15-32-12-04-22). А оскільки положеннями П(С)БО 15 передбачено включати до складу бухгалтерського доходу підприємства суми списаної кредиторської заборгованості, то, на думку фахівців ДФС, дані суми повинні бути доходом і для цілей обкладення ЄП.

Що тут можна сказати? Тільки те, що податківці вкотре постаралися видати бажане за дійсне. Давайте звернемося до історії питання.

Норма п. 44.2 ПК щодо визначення об'єкта оподаткування єдинника на підставі даних спрощеного бухобліку діє із квітня 2011 року. А на той момент пунктом 8 П(С)БО 25 передбачалося, що суб'єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного бухобліку доходів і витрат, повинні були для цілей бухобліку визнавати доходи і витрати з урахуванням вимог ПК. При цьому суми, які не визнавалися згідно з ПК витратами або доходами, єдинники повинні були безпосередньо відносити на фінрезультат після оподаткування. Таким чином, протягом якогось часу об'єкт обкладення ЄП розраховувався прямо в бухобліку.

Однак спроба схрестити бухгалтерський і податковий облік усе-таки виявилася невдалою, і в липні 2015 року Мінфін наказом від 18.06.15 р. № 573 виключив зазначену норму з п. 8 П(С)БО 25. Відтоді в єдинників відсутня законна можливість (і необхідність) визначати об'єкт оподаткування за даними бухобліку.

Підсумуємо вищесказане:

• об'єкт обкладення ЄП визначається тільки за правилами гл. 1 розд. ХIV ПК, у тому числі за правилами п. 292.3 ПК, про які було сказано вище;
• юрособи-єдинники визнають доходи і витрати згідно з національними положеннями (стандартами) бухобліку для цілей складання фінансової звітності (п. 10 П(С)БО 25).

Додамо, що наші аргументи дійсні і в інших випадках, коли фахівці ДФС намагаються використовувати правила бухобліку для розрахунку об'єкта оподаткування в єдинників. Наприклад, у випадку доходу від курсових різниць, що виникають при розрахунку інвалютних заборгованостей у бухобліку єдинника (див., наприклад, ЗІР, категорія 108.01.02).