Збиткова декларація з податку на прибуток: які наслідки та ризики

Навколо збиткових декларацій з податку на прибуток чимало міфів. Однак існують і реальні ризики. Тому, щоб чітко розуміти наслідки декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування, треба бути поінформованим. Ми в жодному разі не закликаємо і не натякаємо на перекручування даних у декларації заради «псевдоприбутку». Але бути ознайомленим з тим, на що вплине мінусова декларація з податку на прибуток, однозначно варто.

Чи можуть не прийняти збиткову декларацію?

Ні, наявність від’ємного об’єкта оподаткування (відсутність прибутку) не може бути підставою для неприйняття декларації. Для прийняття декларації важлива наявність усіх обов’язкових реквізитів та додатків, які є невід’ємною частиною декларації (ст. 48 Податкового кодексу України, далі – ПКУ).

А єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов’язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки (п. 49.3 ПКУ).

У разі неприйняття декларації причина відмови зазначається в письмовому повідомленні (п. 49.11 ПКУ).

Чи мають право податківці вимагати зменшення від'ємного значення об'єктів оподаткування (дотримання певного податкового навантаження)?

Ні, така вимога неправомірна. Це прямо заборонено п. 49.10 ПКУ.

Дослівно:

«Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється».

До речі, на запитання в ЗІР (категорія 129.02) «Чи правомірне доведення посадовою особою контролюючого органу до платників податку показників податкового навантаження при прийнятті податкових декларацій (розрахунків)?» податківці чітко відповіли: «Ні, не правомірне».

Щоправда, на практиці трапляються прохання (не вимоги) видалити мінус в декларації та уточнити її пізніше, після граничної дати подання звітної декларації.

Допоможемо оцінити ризики й наслідки подання відразу збиткової декларації чи подання декларації із «псевдоприбутком» та подальшого її уточнення.

У чому ризики подання збиткової декларації?

Відразу зазначимо, що подання збиткової декларації з податку на прибуток (з мінусом у ряд. 04) не загрожує позаплановою перевіркою. Адже підстави для позапланової перевірки окреслено в п. 78.1 ПКУ (цей перелік вичерпний!), і серед них немає згадки про декларування від’ємного об’єкта оподаткування (чи то за рік, чи навіть за декілька років поспіль). Не плутаймо з від’ємним значенням з ПДВ – це інша історія (пп. 78.1.8 ПКУ), і нічого спільного з «мінусом» з податку на прибуток вона не має.

То ж у чому ризики? Адже побоювання не можуть бути безпідставними…

Наслідки подання збиткової декларації з податку на прибуток такі.

1. Імовірність включення до плану-графіка перевірок

Нагадаємо, що Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено наказом Мінфіну від 02.06.2015 № 524 (далі – Порядок № 524). Включення до плану-графіка ґрунтується на ризик-орієнтованому підході. Але наявності лише однієї підстави ще недостатньо для потрапляння до плану-графіка. Типово мають спрацювати щонайменше три критерії ризику, щоб дійсно була загроза потрапити до плану. Але серед критеріїв відбору платників податків – юридичних осіб:

1) високого ступеня ризику, зокрема, є такі:

• рівень зростання податку на прибуток нижчий на 50 % та більше за рівень зростання доходів платника податків, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування;
• рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 % та більше за рівень сплати податку за відповідною галуззю;
• декларування від’ємного значення фінансового результату від операційної діяльності [йдеться саме про бухгалтерський збиток від операційної діяльності. – Авт.];
• здійснення платниками податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці понад 30 %;
• рівень сплати податку на прибуток знизився на 50 % та більше порівняно з календарним роком, що передував останній документальній плановій перевірці платника податків;

2) середнього ступеня ризику:

• декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток протягом двох податкових (звітних) періодів за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний квартал, або протягом одного податкового (звітного) періоду за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний рік;
• відхилення між значеннями фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО або МСФЗ і задекларованого у податковій звітності, та фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), задекларованого у фінансовій звітності, понад 10 %;
• різниці, що виникають під час формування резервів (забезпечень), та різниці, які зменшують фінансовий результат, у сумі становлять понад 30 % різниць, на які збільшується фінансовий результат;
• здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці від 20 до 30 %;
• сплата податку на прибуток за відповідний рік в обсязі менше 1,5 % від обсягу відшкодованого ПДВ у розмірі понад 10 млн грн впродовж календарного року;

3) незначного ступеня ризику:

• здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці від 10 до 20 %.

І це далеко не увесь перелік можливих ризиків, а лише той, який прямо або наближено може стосуватися декларування збитку з податку на прибуток.

Тобто, якщо є інші ризики (особливо високого ступеня), то подання збиткової декларації уже погоди не зробить. Насамперед до плану-графіка (у підрозділ А) включаються платники, які відповідають щонайменше трьом критеріям високого ступеня ризику та мають певні обсяги доходів/постачань (див. п. 3 розд. ІІІ Порядку № 524).

Додамо: формуючи план-графік планових перевірок на наступний рік, податківці враховують показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо звітним періодом для податку на прибуток платника є календарний рік, для планування враховують показники за попередній рік. Для коригування плану-графіка враховують показники за результатами діяльності платника податків за останній податковий (звітний) період, крім показників за І квартал (п. 2 розд. ІІІ Порядку № 524).

Тому-то часто у платників податку є спокуса не фіксувати мінус, а показати його пізніше, коли ризик включення до плану-графіка уже минув.

2. Втрата членства у клубі «Білого бізнесу»

З початку 2026 року до ПКУ було внесено зміни та підкориговано критерії перебування у колі платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (Закон від 03.12.2025 № 4698-IX). Зокрема, для перебування у клубі «Білого бізнесу» потрібно, щоб показник рівня сплати податку на прибуток підприємств дорівнював або перевищував середній показник сплати цього податку у відповідній галузі за останні чотири квартали, за умови що об’єкт оподаткування, задекларований платником податку за останній податковий (звітний) період, перевищує 0 грн (див. пп. «а» пп. 69.41.2.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ; Інформаційний лист № 1/2026).

Тому, якщо задекларувати збиток (від’ємне значення об’єкта оподаткування в ряд. 04 декларації з податку на прибуток), доведеться розпрощатися з клубом «Білого бізнесу» і його преференціями.

Якщо не показати збиток, а виправити помилку пізніше: які наслідки?

Поглянемо на зворотний бік медалі – коли платники податку, бажаючи знизити ризик потрапляння до плану-графіка перевірок, дотримати певного податкового навантаження або ж подовше перебувати у клубі «Білого бізнесу», вдаються до декларування «псевдоприбутку», а потім реанімують реальний збиток у наступних періодах, іноді через роки.

Наслідки цієї «маніпуляції» такі:

1. Зумисне викривлення фінансового результату може спровокувати ризики не лише податкового плану, а й особистої відповідальності бухгалтера (за введення в оману засновників під час розподілу прибутку й виплати дивідендів, завдання збитку за наданими преміями, якщо їх умова – прибутковість підприємства тощо). Детально про це – у статті «Найпоширеніші помилки /«маніпуляції» у показниках фінзвітності: аналізуємо ризики».
2. Перезапуск відліку строку давності. Відповідно, до того періоду податківці зможуть «дотягтися» протягом більш тривалого часу. Нагадаємо, що в разі подання уточнюючої декларації із самостійно виправленими помилками відлік строку давності поновлюється – починається з моменту подання уточненки (п. 102.1 ПКУ). Щоправда, лише в частині уточнень. Але уточнююча декларація – це вся правильно заповнена… Простіше кажучи, якщо подати 08.01.2026 уточнюючу декларацію за 2021 рік, то відлік строку давності 1 095 днів (чи 2 555 для ТЦУ, КІК та податку на репатріацію) почнеться з 08.01.2026 для перевірки 2021 року.
3. Не можна надто довго зволікати з виправленням помилки – відтягування на роки може призвести до втрати цього мінуса. Податківці переконані: як тільки мине строк давності, самостійно виправити помилки за такі періоди вже не можна. Наприклад, якщо строк давності за 2017 рік уже минув, то зараз подати уточнюючу декларацію і відновити забутий мінус за той період (2017 рік) уже не вдасться. Детально про це та строки давності на прикладах з урахуванням призупинення їх перебігу на період карантину та частково – на період воєнного стану див. у статті «За які періоди можна виправити помилки з податку на прибуток, зважаючи на строк давності?».
4. Якщо податківці перевірять період, і після цього підприємство вирішить позбутися помилки, допущеної в ньому (зокрема, показати забутий мінус), то це може загрожувати вже позаплановою перевіркою (пп. 78.1.3 ПКУ). Підкреслимо: факт подання уточнюючої декларації не є підставою для позапланової перевірки. Але якщо період уже перевіряли податківці і після цього вдатися до уточнень, то саме тоді й буде реальна загроза позапланової перевірки.
5. Допоки збиток не буде задекларовано, його не можна буде врахувати як різницю з податку на прибуток за пп. 140.4.4 ПКУ. Адже лише відображений у декларації від’ємний об’єкт оподаткування (рядок 04) переноситься як різниця, яка зменшує базу оподаткування, у наступний рік. Детально про виправлення збиткових помилок – у статті «Занизили суму збитку минулого року: як виправити помилку з податку на прибуток».
6. Трудомісткість виправлення збиткових помилок. Якщо підприємство – «квартальник», то доведеться уточнювати кожен із кварталів, в якому закралася помилка. Наприклад, підприємство не відобразило збиток у декларації за 2022 рік. У 2023 році і далі воно звітує щокварталу. Тоді доведеться подати уточнюючу декларацію за 2022 рік і за кожен квартал, який зачепила помилка. Тобто, потрібні як мінімум ще чотири уточнюючі декларації за 2023 рік. Якщо помилка «потягла» і наступні періоди, наприклад залишається мінус у декларації за 2023 рік після виправлення, то, відповідно, його як різницю доведеться виправляти в періодах 2024 року.

Замість висновку

Ми переконані, що декларувати варто реальні результати. І якщо вже так трапилося, що підприємство спрацювало зі збитком, то його слід фіксувати. Якщо ви бажаєте все ж вийти у прибуток (звісно, не шляхом зумисної помилки), то рекомендуємо проаналізувати цілком законні способи (як то метод амортизації, перегляд ліквідаційної вартості, аналіз резервів, які формуються тощо). Про це – у статтях:

• 14 способів відкоригувати фінрезультат законними методами;
• Як можна вплинути на показник фінрезультату.

Якщо бухоблік не дає маневру для законного збільшення фінрезультату, а подавати збиткову декларацію підприємство не бажає, то на практиці обирають незумисну помилку у збільшувальній різниці (колонка 1 додатка РІ, але не рядки 3.1.16, 3.1.17, бо це про неправомірну вигоду і вже питання від НАБУ) – зазвичай у різницях, які розпочинаються на 4.1.Х додатка РІ.

Сподіваємося, наша стаття допоможе зважити всі плюси й мінуси подання збиткової декларації.