Як визначати першу подію для ПДВ: за договором чи за рахунками?

Є проблема: бухгалтери продавця та покупця не можуть домовитися між собою, як уважати першу подію для ПДВ – за договором у цілому чи за рахунками, виписаними в рамках цього договору.

Пропонуємо рішення: передбачити в обліковій політиці можливість різних варіантів обліку з різними контрагентами та погоджувати з ними порядок обліку розрахунків і порядок надання документів.

Ситуація
Бухгалтер продавця веде бухгалтерський облік і податковий облік ПДВ у розрізі договорів. Тобто заборгованість виводиться в цілому за довором. Відповідно, оформляє податкові накладні за першою подією в рамках договору. А бухгалтер покупця – веде облік у розрізі рахунків, виписаних у рамках договору. І вимагає, щоб постачальник дотримувався такого порядку: отримав передоплату за одним рахунком – оформи податкову накладну, відвантажив товар за іншим рахунком – оформи ще одну податкову накладну.
Запитання: Як правильно оформляти податкові накладні у випадку декількох постачань у рамках одного договору?

Аналіз ситуації

У Податковому кодексі (далі – ПК) є тільки норма про те, що податкова накладна (далі – ПН) складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як передоплата (п. 201.7 ПК). А от як відокремити одне постачання від наступного – на це запитання чіткої відповіді немає.

На практиці деякі бухгалтери вважають, що одиницею постачання є кожний товар або послуга. А значить, зобов'язання з ПДВ повинні нараховуватися окремо в розрізі кожної номенклатури товару/послуги. Тобто в податковому обліку необхідно вести облік заборгованостей за поставлені та оплачені (передоплачені) у рамках договору товари/послуги в розрізі їх окремих позицій.

Ми не згодні із цією думкою. Адже такий підхід не встановлено нормативними документами. А це означає, що методологію обліку платник може вибрати самостійно: ураховувати заборгованість або в цілому за договором, або в розрізі рахунків (накладних, специфікацій) у рамках цього договору.

Нагадаємо, що для цілей оподаткування платники зобов'язані вести облік показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачене законодавством (п. 44.1 ПК). Спеціальних регістрів для податкового обліку, у тому числі в частині черговості погашення заборгованості за постачаннями, нормативними документами не встановлено. Тому орієнтуватися можна тільки на дані бухгалтерського обліку.

А значить, метод обліку розрахунків потрібно визначати в обліковій політиці. І крім того, погоджувати його з конкретним контрагентом – зафіксувати ці умови в договорі з ним. Інакше ситуацію не вирішити.

Що вигідно покупцю, а що – постачальнику

Домовляючись із контрагентом, майте на увазі таке: за інших рівних умов із фінансової точки зору продавцю може бути більш вигідний облік заборгованості за договором у цілому, а покупцю – за рахунками. Пояснимо чому.

Припустимо, умови оплати за договором такі: передоплата – 50 %, остаточний розрахунок – протягом 10 днів після постачання, облік розрахунків ведеться за рахунками. Тоді будьте готові до того, що покупець може розпорядитися грішми таким чином: оплачувати нові рахунки раніше (про що вкаже в платіжному дорученні), ніж погашати заборгованість за попередніми постачаннями. І тоді податкові зобов'язання, а значить, і обов'язок реєструвати ПН в ЄРПН, будуть виникати в продавця раніше. Це приведе до необхідності раніше перераховувати гроші на електронний рахунок у СЕА ПДВ. А покупець раніше отримає вхідну ПН, а значить, раніше отримає поповнення реєстраційного ліміту.

Як бачимо, за таких умов для продавця є певні фінансові ризики.

Що в обліковій політиці

У договорах із різними контрагентами можуть бути різні умови. Тому в наказі про облікову політику можна передбачити принципову можливість вести облік розрахунків у рамках договорів із контрагентами або за договором у цілому, або в розрізі документів (рахунків, накладних, специфікацій) – залежно від умов договору.

Сучасні облікові бухгалтерські програми зазвичай дозволяють реалізувати такі варіанти обліку. Наприклад, у конфігурації 1С/Підприємство 8.2/Бухгалтерія для України передбачена можливість ведення взаєморозрахунків із контрагентом за розрахунковими документами. Щоб включити таку можливість, потрібно в настройках параметрів обліку на закладці «Розрахунки з контр­агентами» включити прапорець «Вести розрахунки за документами». Це означає, що облік взаєморозрахунків буде вестися в розрізі договорів і розрахункових документів. При цьому, якщо в договорі встановити вид взаєморозрахунків:

• за договором у цілому – то взаєморозрахунки за документами будуть закриватися в хронологічному порядку (відвантаження буде закривати оплата, що йде за ним, у рахунок передоплати буде враховуватися відвантаження, що йде за ним);
• за розрахунковими документами – тоді буде можливість вибирати, яка оплата закривається яким відвантаженням, але для цього потрібно буде вручну вказувати розрахункові документи, що підлягають закриттю.

От так можна організувати різний облік для різних контрагентів. Причому відрізнятися його підсумкові дані будуть тільки в тому випадку, якщо покупець стане оплачувати рахунки, а продавець – робити постачання не в хронологічному порядку.

До речі, спеціальної можливості враховувати розрахунки з контрагентами в розрізі кожного найменування товарів/послуг облікові програми не пропонують, тому що «проводять» один документ повністю, а не порядково. Облік «за позиціями» можливий, якщо на кожне найменування виписувати окремі документи. Але така деталізація збільшить документообіг, а значить, і затрати (коштів і праці), що зазвичай недоцільно.

Чи є податкові ризики в покупця

На жаль, на сьогодні немає чітких роз'яснень від податківців, як визначати першу подію (за договором чи за рахунками в рамках договору). Можемо припустити, що нарахування податкових зобов'язань постачальником «наперед» (якщо заборгованість ураховується за кожним рахунком), перевіряючих не збентежить. А от відображення покупцем податкового кредиту за кожним рахунком «наперед» у рамках одного договору – може викликати в них запитання.

На погляд автора, за умовчанням можна використовувати класичний облік закриття заборгованості в рамках одного договору – у хронологічному порядку. Тому, якщо ви домовилися з контрагентом інакше – а саме вести облік розрахунків у розрізі кожного документа (рахунка, накладної, специфікації) – рекомендуємо прописати цю умову в договорі. Тоді положення вашої облікової політики та умови договору будуть для податківців документальним підтвердженням того, що ви ведете облік заборгованостей відповідно до обраного вами методу.

Висновки

Порядок обліку розрахунків із контрагентами не встановлено нормативними актами, а визначається самими платниками. Тому є вибір:

• або вести облік закриття заборгованостей у цілому за договором;
• або вести облік за кожним рахунком (накладною, специфікацією) у рамках одного договору.

Податкові накладні потрібно виписувати відповідно до обраного та погодженого з контрагентом варіантом. Якщо обрано другий варіант, рекомендуємо підтвердити це документально – положеннями облікової політики та умовами договору з контрагентом.