Європейські принципи бухобліку та фінзвітності: що треба знати бухгалтерові

З метою створення повноцінно функціонуючої ринкової економіки і стимулювання торгівлі, виходячи з важливості комплексного застосування ефективних правил і методики у сферах законодавства про заснування і діяльність компаній, корпоративного управління, а також бухобліку Україна і Євросоюз домовилися співробітничати в питаннях упровадження на національному рівні відповідних міжнародних стандартів і поступового наближення до права ЄС у сфері бухобліку та аудиту відповідно до додатка XXXV до Угоди про асоціацію України і Європейського Союзу, яка ратифікована Україною 16.09.14 р. (ст. 387 гл. ХIII розд. V «Економічне і галузеве співробітництво» цього документа).

Останні зміни, унесені Законом від 05.10.17 р. № 2164-VII до Закону від 16.09.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), спрямовані на гармонізацію національного законодавства у сфері бухобліку і складання фінзвітності згідно із законодавством ЄС та МСФЗ.

За основу взято Директиву про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність і пов’язану звітність певних типів підприємств, затверджену Європарламентом і Радою ЄС 26.06.13 р. № 2013/34/ЕС (далі – Директива № 2013/34).

Цей документ визначає нові умови складання, подання та оприлюднення фінзвітності та консолідованої фінзвітності залежно від категорії підприємства, а також новий порядок визнання й оцінки певних видів активів і зобов’язань, доходів і витрат (про зміни в Законі № 996 див. «Закон про бухоблік: доступно про нове»).

Разом з тим, щоб краще розуміти суть нововведень, бухгалтерові варто ознайомитися із самою Директивою № 2013/34. Розглянемо деякі її моменти докладніше.

Основна мета – надати інвесторам та іншим користувачам фінзвітності можливість порівняти показники діяльності різних підприємств. Наприклад, такі поняття, як мале, середнє, велике підприємство, повинні однаково трактуватися в різних країнах – членах Євросоюзу.