Із цієї статті ви дізнаєтеся: хто і за виконання яких умов має право на допомогу із часткового безробіття у зв'язку з карантином.
Що можна зробити на практиці: роботодавець може оформити пакет необхідних документів та отримати допомогу, що частково компенсує працівникам втрату їх заробітку у зв'язку з припиненням або скороченням діяльності через запровадження в країні карантину.
Останнім часом Верховною Радою було прийнято декілька законів, покликаних урегулювати непросту ситуацію, яка склалася в країні у зв'язку із запровадженням карантину. Новації стосуються і порядку надання допомоги із часткового безробіття.
Часткове безробіття – це вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції з причин економічного, технологічного та структурного характеру без припинення трудових відносин (п. 24 ч. 1 ст. 1 Закону від 05.07.12 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення», далі – Закон № 5067).
Наприклад, якщо у зв'язку із запровадженим карантином КМУ працівники підприємства переведені на режим неповного робочого часу, то в цьому випадку можна говорити про часткове безробіття.
Порядок надання допомоги із часткового безробіття (далі – допомога) передбачений ст. 47 Закону № 5067.
Зміни до Закону № 5067 були внесені Законом від 30.03.20 р. № 540-IX (далі – Закон № 540). Зокрема, ст. 47 Закону № 5067 була викладена в новій редакції. Крім того, з'явилася нова ст. 471, яка називається «Допомога з часткового безробіття на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання розповсюдженню на території України гострої респіраторної хвороби COVІD-19, викликаної коронавірусом Sars-cov-2». Саме про норми цієї нової статті і йтиметься в консультації.
Крім того, до ст. 471 Закону № 5067 законодавці вже встигли внести зміни (Законом від 13.04.20 р. № 553-IX, далі – Закон № 553, набув чинності з 18.04.20 р.). А механізм надання допомоги визначено Порядком, затвердженим постановою КМУ від 22.04.20 р. № 306 (далі – Порядок № 306, вступив в силу 28.04.20 р. – опублікований в «Урядовому кур’єрі» від 28.04.20 р № 80).
Право на таку допомогу мають застраховані особи, з якими у роботодавця оформлено трудові відносини. Проте із цього правила є винятки: не можуть претендувати на допомогу працівники, які отримують пенсію (ч. 3 ст. 471 Закону № 5067).
Закон не уточнює, про яку саме пенсію йдеться (хоча законодавством передбачено декілька видів пенсій). Уважаємо, що в цьому випадку йдеться про будь-які пенсії.
Допомога належить застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникнення і розповсюдження коронавірусної хвороби (COVІD-19), передбачених карантином, установленим КМУ. Допомога надається за зверненням роботодавця для її виплати працівникам (ч. 1 ст. 471 Закону № 5067).
Як бачите, для отримання допомоги мають виконуватися такі умови:
Ні, не будь-який. Тут теж є свої умови:
Важлива деталь! Спочатку в ст. 471 Закону № 5067 була ще одна умова. У роботодавця не має бути заборгованості перед працівниками із зарплати, а також заборгованості з ЄСВ за останні 5 років, що передують зупиненню (скороченню) виробництва. Але ці вимоги були виключені зі ст. 471 Законом № 553. І це цілком логічно, адже працівники не винні в тому, що роботодавець не виплачує їм належну зарплату.
У цьому питанні слід керуватися критеріями, наведеними у ст. 55 Господарського кодексу.
Так, до суб'єктів малого підприємництва належать суб'єкти господарювання (далі – СГ) – фізособи-підприємці та юрособи будь-якої організаційно-правової форми і форми власності в разі виконання одночасно двох умов:
До суб'єктів середнього підприємництва належать СГ, які відповідають таким критеріям:
Якщо роботодавець відповідає цим критеріям, то він має право звертатися за отриманням допомоги для своїх працівників на період карантину.
Ні, від виду діяльності право на допомогу не залежить.
Усі критерії, які закон висуває до роботодавця, ми перелічили вище (див. запитання 4–6), інших вимог не передбачено.
А запитання таке виникає у багатьох роботодавців через не зовсім вдалі формулювання ст. 471 Закону № 5067 у редакції до внесення до неї змін Законом № 553. Але ці непорозуміння були усунені. І тепер, якщо ви уважно подивитеся на останню редакцію цієї статті, ви не знайдете в ній згадок про виробництво. Скрізь ідеться про припинення (скорочення) діяльності. А діяльність може бути якою завгодно: і виробничою, і торговельною тощо. Тож із цього приводу роботодавцям не варто хвилюватися.
Допомога може бути надана на весь період припинення (скорочення) діяльності під час карантину, а також на 30 календарних днів (далі – к. д.) після завершення карантину (ч. 1 ст. 471 Закону № 5067). Фраза про 30 к. д. була додана до ст. 471 у результаті змін, унесених Законом № 553. І таке доповнення доречне: адже дата завершення карантину ще не означає повного відновлення працездатності СГ, щоб «опам'ятатися», знадобиться якийсь час. Законодавець дав на це ще 30 к. д.
До територіального органу Державного центру зайнятості за місцем реєстрації роботодавця як платника ЄСВ.
Роботодавцеві потрібно буде подати такі документи (ч. 2 ст. ст. 471 Закону № 5067):
Крім того, необхідно надати засвідчені роботодавцем копії документів, що підтверджують середню кількість працівників і дохід роботодавця за рік, що передує року подачі документів (п. 9 Порядку № 306). Такими документами можуть бути, наприклад, копії фінансової, статистичної та іншої обов’язкової звітності.
Так, на період карантину приймання громадян територіальними відділеннями центру зайнятості обмежено. Інформацію про це можна знайти на офіційному сайті Державного центру зайнятості, а також на сайтах його територіальних органів. Проте подати документи можна в електронному вигляді, скориставшись послугами «Електронного кабінету роботодавця» на офіційному сайті відповідного територіального органу. Там же можна знайти покрокову інструкцію, як зареєструватися у цьому кабінеті. Також можна відправити документи на електронну пошту територіального органу, зазначену на його офіційному сайті.
Протягом 30 к. д. з дня припинення (скорочення) виробництва.
Строк для розгляду документів органом Державного центру зайнятості – 3 робочих дні з моменту подання всіх документів, передбачених законом (ч. 8 ст. 471 Закону № 5067).
Допомога надається за кожну годину, на яку працівникові була скорочена передбачена законодавством тривалість робочого часу.
Сума допомоги нараховується з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), установленої працівникові відповідного розряду (ч. 4 ст. 471 Закону № 5067). Проте розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду ЗДСС на випадок безробіття і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом (наразі – 4 723 грн).
Так, такі випадки передбачено ч. 6 ст. 471 Закону № 5067. Тут зазначено, що отримана сума повинна бути повернена Фонду ЗДСС на випадок безробіття в повному обсязі в разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога із часткового безробіття. Мається на увазі розірвання з ними трудового договору протягом шести місяців (а якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 к. д., тоді протягом періоду виплати допомоги) з дня закінчення періоду виплати допомоги за підставами, передбаченими такими нормами КЗпП:
Оновлене законодавство про зайнятість передбачає можливість отримання допомоги із часткового безробіття у зв'язку з карантином. Для отримання допомоги роботодавцям, які відповідають необхідним критеріям, необхідно звернутися з пакетом документів до територіального органу Державного центру зайнятості.