Дивіденди: правила і документальне оформлення

02.04.2015 35164 0 2

Акценти цієї статті: поняття «дивіденди», загальні правила їх оголошення (нарахування) і виплати для господарських товариств з огляду на особливості та заборони.

Загальні поняття

Почнемо із загальних положень. Виплата дивідендів – це найпростіший і законний спосіб отримати прибуток від інвестицій у своє підприємство.

Що таке дивіденди?

З позиції бухгалтерського обліку дивіденди – це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) згідно із часткою їх участі у власному капіталі підприємства (п. 4 П(С)БО 15).

Які підприємства мають право виплачувати дивіденди?

У загальних нормах законодавства міститься визначення дивідендів тільки для власників акціонерних товариств (далі – АТ). Так, у ст. 30 Закону від 17.09.08 р. № 514-VI (далі – Закон № 514) сказано, що дивіденд – це частина чистого прибутку АТ, який виплачується акціонерові з розрахунку на одну акцію певного типу та/або класу, що належить йому.

Проте зі ст. 113 та 116 Цивільного кодексу (далі – ЦК), ст. 88 та 167 Господарського кодексу (далі – ГК), ст. 10 Закону від 19.09.91 р. № 1576-XII (далі – Закон № 1576) можна зробити висновок, що такий платіж частини чистого прибутку можливий і на користь власника будь-якого господарського товариства (у т. ч. і ТОВ).

Власники приватного підприємства (ПП) із зареєстрованим статутним капіталом теж можуть отримувати дивіденди, оскільки вони вважаються власниками корпоративних прав.

Прийняття рішення про виплату дивідендів

Порядок використання прибутку (у т. ч. для виплати дивідендів) повинен бути закріплений у статутних документах підприємства. Для ТОВ на це указує ст. 4, 15, 41 та 59 Закону № 1576, для АТ – ст. 13 Закону № 514.

Звичайний розподіл прибутку (для різних цілей) відбувається на загальних щорічних зборах власників ТОВ (АТ), які проводяться після завершення звітного року. Власники на таких зборах повинні затвердити подану їм фінансову звітність, а отже, і суму чистого прибутку, зафіксовану в ній. А після затвердження – можуть виділити конкретну суму прибутку на виплату дивідендів (ст. 87 ГК; ст. 30, 33 Закону № 514; ст. 10, 15, 37 Закону № 1576).

Таким чином, рішення про виплату дивідендів приймається на загальних зборах учасників (акціонерів, власників).

Яку частину прибутку можна направити на виплату дивідендів?

Оскільки дивіденди – це частина чистого прибутку звітного року за даними бухобліку, то їх можна оголошувати (нараховувати) в сумі не більше ніж показник:

рядка 2350 «Чистий прибуток» форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» – для середніх і великих підприємств;
рядка 2350 «Чистий прибуток (збиток)» (за наявності додатного значення) форми № 2-м «Звіт про фінансові результати» фінансового звіту СМП – для суб'єктів малого підприємництва;
рядка 2350 «Чистий прибуток (збиток)» (за наявності додатного значення) форми № 2-мс «Звіт про фінансові результати» Спрощеного фінансового звіту СМП – для суб'єктів мікропідприємництва.

Зверніть увагу: АТ або ТОВ, у статутному капіталі яких є частка державної або комуналь-ної власності (незалежно від її розміру у відсотках), зобов'язані спрямувати на виплату дивідендів не менше 30 % чистого прибутку кожного звітного календарного року (п. 5 ст. 11 Закону від 21.09.06 р. № 185-V «Про управління об'єктами державної власності»).

У якому порядку скликаються збори учасників (акціонерів)?

Для ТОВ. Про проведення загальних зборів учасників (із зазначенням порядку денного) необхідно повідомити всіх учасників не пізніше ніж за 30 днів (ст. 61 Закону № 1576). Якщо ж питання про виплату дивідендів буде включено до порядку денного прямо на зборах, тоді рішення з такого питання приймається присутніми учас-никами. При цьому учасники, які не були присутні на загальних зборах ТОВ, мають таке ж право на отримання дивідендів, як і присутні на зборах. Закон № 1576 не вимагає додатково повідомляти учасників ТОВ (у т. ч. відсутніх на зборах) про прийняте рішення про виплату дивідендів.

Для АТ. Акціонерів, які мають право на отримання дивідендів, треба повідомити про проведення зборів у порядку, установленому статутом АТ (ст. 13, 26, 30 Закону № 514). Крім того, публічне АТ протягом 10 днів із дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями повідомляє про дату, розмір, порядок і строки виплати таких дивідендів фондову біржу (біржі), у реєстрі якої воно знаходиться.

За яких умов рішення зборів про виплату дивідендів буде законним?

Збори є правомочними (є кворум), якщо:

для ТОВ – на зборах присутні власники, які володіють більше 60 % голосів (ст. 60 Закону № 1576);
для АТ – на зборах зареєстровані власники не менше 60 % голосуючих акцій (з 01.01.16 р. – не менше 50 % згідно із Законом від 13.01.15 р. № 91-VIII). Якщо ж у статуті АТ більше 50 % становить частка держвласності, тоді кворум визначається на рівні більше 50 % голосуючих акцій (ст. 41 Закону № 514).

За загальним правилом рішення про розподіл прибутку (оголошення/виплату дивідендів) прий-мається простою більшістю голосів присутніх учасників, зареєстрованих акціонерів (ст. 42 Закону № 514; ст. 41, 59 Закону № 1576). Водночас статутом підприємства можуть бути передбачені й інші вимоги до голосування із цього питання.

Яким документом оформляється рішення про виплату дивідендів?

Рішення про виплату дивідендів повинне бути зафіксоване в протоколі зборів. Варіант такого протоколу для ТОВ наводиться нижче (див. зразок).

Зазвичай на підставі протоколу загальних зборів керівник підприємства видає наказ (розпорядження), у якому конкретизуються дії різних посадових осіб (служб) підприємства з нарахування та виплати дивідендів. Для бухгалтерії цей наказ є підставою для відображення в обліку операцій з нарахування, оподаткування і виплати сум дивідендів. Положення, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88 (п. 2.1) первинними документами називає, зокрема, розпорядження адміністрації (власника) на проведення господарської операції. Тому якщо в протоколі загальних зборів власників зазначено всі необхідні дані для нарахування та виплати дивідендів, то наказ керівника можна не видавати.

Для приватного підприємства з одним власником рішення про виплату дивідендів оформляється розпорядженням власника.

Періодичність оголошення дивідендів

За який період можуть виплачуватися дивіденди і як часто оголошуватися?

Чинне законодавство не обмежує власників у періодах, за які вони бажають виплатити дивіденди. Так, у 2015 році можна виплатити дивіденди, наприклад, за 2014 рік, за 2013 рік тощо. Важливо тільки, щоб у кожному із цих періодів був чистий прибуток, а сума дивідендів її не перевищувала. Можна також виплатити дивіденди тільки за ті роки, де був чистий прибуток, «обійшовши» збиткові роки (наприклад, у 2015 році – за 2013-й і 2011 роки).

В АТ дивіденди оголошуються тільки один раз на рік – за підсумками звітного року (це випливає з п. 15 ч. 2 ст. 33 Закону № 514). Причому річні збори слід провести не пізніше 30 квітня (ст. 32 Закону № 514).

Для ТОВ або ПП таких суворих обмежень ні ЦК, ні Закон № 1576 не містить. Тому власникам таких підприємств дивіденди виплачуються в порядку, передбаченому статутом підприємства. І якщо статутом не заборонена (або навіть прямо передбачена) багаторазова виплата дивідендів, то рішення про їх виплату може прийматися і за підсумками проміжної фінансової звітності (наприклад, за І квартал, півріччя, 9 місяців) після її затвердження.

Також немає заборони на виплату «додаткових» дивідендів. Наприклад, госптовариство (ТОВ, АТ) або ПП за 2012 рік мало чистий прибуток у 700 000 грн., із цієї суми у 2013 році учасни-ки спрямували на виплату дивідендів тільки 300 000 грн. У такому разі в 2015 році можна прийняти рішення про виплату дивідендів у межах залишку невикористаного прибутку за 2012 рік (тобто додатково ще на 400 000 грн.).

Або можлива інша схема – у березні 2015 року оголосити дивіденди в сумі 100 000 грн. за 2014 рік, потім у квітні 2015 року – додатково в сумі 100 000 грн. за 2014 рік тощо. Тобто оголошувати дивіденди у міру появи у підприємства фінансової можливості їх виплати (щоб уникнути передчасного оподаткування відразу великої суми нарахованих дивідендів) і в межах залишку чистого прибутку за цей рік. Зверніть увагу: для кожного «додаткового» оголошення дивідендів доведеться проводити позачергові загальні збори власників.

Обмеження «один раз на рік» у статуті може бути тільки у тих ТОВ, які працюють за модельним статутом (п. 30 Модельного статуту, затвердженого постановою КМУ від 16.11.11 р. № 1182). Уважаємо, що коли ТОВ діє на підставі модельного статуту, то йому слід дотримуватися всіх норм такого статуту, у тому числі і за дивідендами. Інформація про дію, учинену ТОВ на підставі модельного статуту, включається до даних Єдиного державного реєстру (ст. 19 Закону від 15.05.03 р. № 755-IV). Якщо ж власники вирішать унести до модельного статуту якісь свої зміни (наприклад, змінити строки виплати дивідендів), то статут перестане бути модельним, про що доведеться подати відповідне повідомлення держреєстратору (див. лист Державної реєстраційної служби від 19.07.12 р. № 829-7-25-12).

Чи можуть власники вимагати виплати дивідендів, якщо за підсумками року підприємством отримано збитки?

Якщо за підсумками року отримано збитки, дивіденди за цей рік не виплачуються. Це випливає із загальних законодавчих норм для господарських товариств (ст. 116 ЦК, ст. 88 ГК), конкретно для ТОВ – зі ст. 10, ст. 15, п. «д» ст. 41 Закону № 1576, для АТ – зі ст. 30 Закону № 514.

Виняток законодавець зробив тільки для АТ, які емітували привілейовані акції. (ст. 13, 19, 26, 30 Закону № 514). Розмір таких дивідендів фіксується у статуті і не залежить від розміру (або взагалі наявності) чистого прибутку АТ. Якщо за звітний рік отримано збиток, дивіденди власникам привілейованих акцій виплачуються:

за рахунок чистого прибутку минулих років (вільний залишок за кредитом рахунка 44);
резервного капіталу (вільний залишок за кредитом рахунка 43);
спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Такий спецфонд створюється за рішенням загальних зборів акціонерів і формується за рахунок щорічних відрахувань із чистого прибутку (п. 3, 4 Порядку формування і використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 29.09.11 р. № 1376). Фонд обліковується на окремому субрахунку рахунка 42 (наприклад, на субрахунку 427).

Строки виплати дивідендів

У загальному випадку власники підприємства самостійно встановлюють строки оголошення і виплати дивідендів. За порушення емітентом строків оголошення і виплати дивідендів на сьогодні відповідальність не передбачена.

Планові строки оголошення дивідендів можуть бути закріплені в статуті підприємства або у внутрішніх корпоративних документах (наприклад, для АТ – у Положенні про дивідендну політику). Але фактичною датою оголошення дивідендів уважається дата протоколу загаль-них зборів акціонерів (власників), у яких зафік-совано таке рішення.

Строки виплати дивідендів зазвичай також фіксуються у протоколі (наприклад: протягом 60 календарних днів із моменту оголошення дивідендів).

Що відбудеться, якщо дивіденди не виплачено у строк, установлений у протоколі загальних зборів?

Якщо дивіденди не виплачено в призначений строк, то з наступного дня починається закінчення загального строку позовної давності за заборгованістю перед власниками (ст. 261 ЦК). Така прострочена заборгованість може бути стягнута власниками через суд або через три роки списана як заборгованість зі строком позовної давності, що минув (ст. 257 ЦК).

Чи існують законодавчо встановлені строки для оголошення і виплати дивідендів?

Особливі строки виплати дивідендів установлені законом:

для АТ – раніше ми згадали, що Закон № 514 вимагає провести річні збори не пізніше 30 квітня року, що настає за звітним (ст. 32). Відповідно, і оголосити дивіденди слід у ці самі строки. Виплата дивідендів повинна бути проведена (ст. 30): за простими акціями – протягом 6 місяців після їх оголошення; за привілейованими – протягом 6 місяців після закінчення звітного року;
для госптовариств із держчасткою – рішення про виплату дивідендів повинне бути прийняте до 1 травня року, що настає за звітним, а до бюджету дивіденди повинні бути перераховані до 1 липня (ч. 5 ст. 11 Закону № 185). За несвоєчасне перерахування дивідендів до бюджету нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (лист ДПАУ від 30.09.11 р. № 1920/7/15-1215, лист Міндоходів від 29.05.14 р. № 12519/7/99-99-15-02-02-17).

Заборона на виплату дивідендів

В окремих випадках обмежено право емітента на оголошення і виплату дивідендів.

Так, АТ не має права оголошувати і виплачувати дивіденди (ст. 158 ЦК):

якщо статутний капітал не повністю сплачено;
якщо вартість чистих активів АТ стала меншою, ніж сумарний розмір статутного капіталу і резервного капіталу;
в інших випадках, установлених законом (зокрема, ст. 31 Закону № 514).

Крім того, якщо емітент корпоративних прав (АТ, ТОВ, ПП тощо) як боржник проходить процедуру відновлення платоспроможності, він не має права приймати рішення про виплату дивідендів без узгодження з розпорядником майна (ст. 22 Закону від 14.05.92 р. № 2343-ХII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)).

Чи є обмеження на суму дивідендів, виплачених протягом одного дня?

На думку фахівців податкових органів (ЗІР, категорія 109.13), сума дивідендів, виплачених емі-тентом фізособі готівковими коштами протягом одного дня не має перевищувати 150 000 грн. Тобто виплата дивідендів потрапляє під дію постанов Правління НБУ від 06.06.13 р. № 210 та від 15.12.04 р. № 637. Зазначимо, що така думка є спірною і платник податків має шанс оспорити її в суді.