Ситуація. Підприємця, який здає в оренду приміщення, було мобілізовано. Чи може він, перебуваючи на службі у ЗСУ, продовжувати свою підприємницьку діяльність? Нижче ми відповімо на це та інші запитання, які можуть виникнути у підприємця у такій ситуації.
Почнемо із загального питання, яке напевно зараз цікавить багатьох підприємців:
За відповіддю звернемося до Закону від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов’язок та військову службу» (далі – Закон № 2232).
Частиною 3 ст. 39 цього Зкону передбачено, що державна реєстрація підприємницької діяльності громадян України не припиняється в разі, якщо вони призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом, а також у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та(або) запровадження воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Як бачимо, мобілізований громадянин не втрачає свого статусу підприємця, тобто може вести підприємницьку діяльність на цілком законних підставах.
|
Проте! Це загальне правило, із якого є винятки, установлені спеціальним законодавством. |
Ідеться про вимоги Закону від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700).
Дія цього закону поширюється, зокрема, на військових посадових осіб ЗСУ, Держслужби спецзв’язку та захисту інформації та інших створених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби (пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700).
І це означає, що для таких осіб діють обмеження, установлені ст. 25 Закону № 1700. Ця норма забороняє особам, переліченим у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, займатися іншою оплачуваною діяльністю або підприємницькою діяльністю.
Як бачимо, військовим посадовцям заборонено бути підприємцями.
Військові посадові особи – це військовослужбовці, які:
Таким чином, якщо мобілізований підприємець належить до категорії військових посадових осіб, то бути підприємцем під час військової служби не має права.
|
На замітку! Роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) із цього питання можна знайти на їх сайті в розділі «База знань». |
А якщо військовослужбовець не належить до категорії військових посадових осіб, тоді він має право продовжувати свою підприємницьку діяльність (наприклад, здавати в оренду свої приміщення) і під час військової служби.
|
До відома! Мобілізація підприємця-орендодавця не є підставою дострокового розірвання договору оренди. Підстави, за якими договір оренди може бути припинений або розірваний достроково, установлені у Цивільному кодексі (далі – ЦК). |
Так, підстави для випадків:
І в цих нормах немає такої підстави, як мобілізація орендодавця.
Вище ми з’ясували, що військовим посадовим особам заборонено провадити підприємницьку діяльність. Звідси запитання:
У цьому випадку до фізособи може бути застосована адміністративна відповідальність на підставі ст. 1724 КУпАП – за порушення обмежень щодо провадження підприємницької діяльності.
Зазначеною статтею передбачено такі санкції:
У примітці до ст. 1724 КУпАП сказано, що суб’єктами порушень, зазначених у цій статті, є особи, названі у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 (тобто військові посадові особи).
Санкції, передбачені цією статтею, уповноважений застосовувати суд (ст. 221 КУпАП) – на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного органом Національної поліції або НАЗК (ст. 255 КУпАП).
Військовослужбовець може вести підприємницьку діяльність дистанційно (наприклад, оформляти акти з орендарями та інші документи в електронному вигляді з використанням кваліфікованого електронного підпису).
Однак ведення бізнесу передбачає в деяких випадках особисту присутність підприємця (наприклад, спілкування з контролюючими органами). Тому виникає потреба делегувати свої повноваження іншій особі.
У цьому разі підприємцеві треба призначити свого представника і видати йому довіреність на право вчинення певних дій. Таку довіреність потрібно буде нотаріально посвідчити.
|
На замітку! Правила оформлення довіреностей установлено гл. 17 ЦК. |
Платник податків має право призначити свого представника – це прямо передбачено ст. 19 Податкового кодексу (далі – ПК). Відповідно до п. 19.2 ПК, представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності.
Як роз’яснює ДПС (ЗІР, категорія 129.07), довіреність, видана платником податків – фізособою на представництво її інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, має бути належним чином нотаріально посвідчена (ми про це сказали вище).
|
Наша порада. Підприємцеві варто детально продумати, які саме повноваження він делегуватиме своєму представникові, щоб включити ці повноваження у довіреність. |
Так, у довіреності можна зазначити, що представник має право вчиняти від імені підприємця певні дії, наприклад: