Договір комісії: юридичні аспекти

Якщо одна сторона зобов’язується виконати на користь іншої будь-які дії, то сторонам потрібно укласти один із посередницьких договорів. Це може бути договір комісії, який набув досить широкого використання. У чому привабливість та особливість такого договору, яка різниця між посередництвом та консигнацією, ви дізнаєтеся із цієї консультації.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Даному виду договору присвячено гл. 69 ЦК.

Тобто договір комісії є свого роду дорученням певній особі вчинити певні дії. Наприклад, комісіонеру доручається здійснити купівлю товарів/послуг. Причому кошти на купівлю надає комітент, але покупцем є комісіонер. У чому вигода для комісіонера? Він отримає плату за такі послуги.

Звертаємо увагу! Основною відмінністю комісії від доручення є те, що за дорученням правочин укладається представником від імені довірителя, створюючи або змінюючи при цьому його права та обов’язки. А за договором комісії комісіонер діє від власного імені, є стороною договору самостійно.

ЦК не містить переліку угод, за якими може укладатися договір комісії. Тому сторони вільні вибирати предмет договору комісії і, в разі узгодження, можуть використовувати положення, які встановлюють загальні вимоги до укладення договорів.

Чи потрібно комісіонеру, окрім договору комісії, видавати довіреність?