Збирання зернових: оформлення та облік

Зі статті ви дізнаєтеся: як правильно документально оформити і відобразити в обліку оприбуткування зерна сільгосппідприємству, яке не застосовує автоматизовану форму обліку, у тому числі галузеву конфігурацію «1С: Управління сільськогосподарським підприємством для України».

Документальне оформлення надходження і руху зерна

На кожному з етапів збирання врожаю зернових складається первинна документація. Порядок документального оформлення визначає керівник (власник) підприємства за узгодженням з бухгалтером.

Для оформлення надходження та руху отриманої продукції зернових культур можна застосовувати форми, затверджені наказами Мінсільгоспу СРСР від 16.05.77 р. № 269-1 та від 24.11.72 р. № 269-2 (далі – Накази № 269-1, № 269-2). Ці нормативні документи є чинними відповідно до постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-ХII.

Сільгосппідприємства можуть також самостійно розробити форми первинних і зведених облікових документів (у т. ч. в електронній формі) із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996). Такими реквізитами є: назва документа (форми), дата і місце його складання, назва підприємства, від імені якого складений документ, зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за виконання операції та правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь в операції.

Нагадаємо основні форми первинних документів, які сьогодні можна використовувати при отриманні основної (зерна) і побічної (соломи) сільгосппродукції зернових культур (див. таб­лицю).

Основні форми первинних документів для обліку зернових

Операції, пов'язані з трудовими затратами, здійсненими у процесі оприбуткування зернових, оформляють:

• Нарядами на відрядну роботу (сельхозучет, форми № 70 або № 70а, обидві затверджені Наказом № 269-2);
• Обліковими листами праці та виконаних робіт (сельхозучет, форми № 66 та № 66а, обидві затверджені Наказом № 269-2);
• Табелем обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489) тощо.

Передачу матеріалів (наприклад, засобів захисту зерна при його закладенні на склади) зі складу в підзвіт матеріально відповідальній особі оформляють: накладною форми № ВЗСГ-8 або Накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма № М-11, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 р. № 193).

Послуги зі збирання врожаю, надані сторонніми організаціями, оформляють актами виконаних робіт (наданих послуг) довільної форми, товарно-транспортними накладними тощо.

Оприбуткування сільгосппродукції

Отримане від урожаю зерно перестає бути елементом біологічного активу і стає самостійним активом підприємства – сільгосппродукцією – за умови, що існує вірогідність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод від використання цього зерна, а його вартість може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО 30 «Біологічні активи»).

Первісне визнання сільгосппродукції здійснюється в тому звітному періоді, у якому вона відокремлена від біологічного активу (п. 12 П(С)БО 30), – періоді збирання врожаю. Тобто саме в цей момент сільгосппродукція прибуткується бухгалтерським записом Дт 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (з використанням аналітичних субрахунків) – Кт 23 «Виробництво».

Фактична кількість (маса) сільгосппродукції визначається в місці оприбуткування, зокрема, для зерна – це франко-місце зберігання (франко-тік), за вирахуванням мертвих відходів, усихання тощо (п. 6.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Мінфіну від 29.12.06 р. № 1315, далі – Методрекомендації № 1315).

Проведення оцінки

Оприбуткована сільгосппродукція (зерно) оцінюється за вибором сільгосппідприємства одним із методів, передбачених п. 12 П(С)БО 30 (відображається в наказі про облікову політику):

• або за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати;
• або за виробничою собівартістю відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

Метод оцінки за справедливою вартістю неодноразово розглядався у uteka.ua (напр., див. «Приріст живої маси ВРХ молочного напряму: обираємо метод оцінки»), тому на ньому зупинятися не будемо. Крім того, використання цього методу при оприбуткуванні зернових є обґрунтованим, тільки якщо вся вирощена продукція буде реалізована. Якщо ж передбачаються перехідні залишки (насіння), а вони майже завжди є, то для сільгосппродукції протягом року рекомендуємо застосовувати оцінку за виробничою собівартістю. Саме про неї ми і поговоримо.

Перш за все завважимо, що на сільгосппідприємстві, діяльність якого носить сезонний характер, практично неможливо відразу визначити фактичну (виробничу) собівартість сільгосппродукції при оприбуткуванні зернових культур. Тому доцільно застосовувати традиційну методику калькулювання, що базується на використанні планової (нормативної) собівартості, яку при складанні звітних калькуляцій доводять до фактичної (виробничої) собівартості.

Підставою для визначення планової (нормативної) собівартості є технологічні карти. У них містяться нормативи витрат праці, матеріальних та інших ресурсів, за допомогою яких можна обчислити планову суму витрат виробництва. Проте отриману величину варто періодично переглядати для максимального наближення планових витрат до фактичних.

При визначенні фактичної (виробничої) собівартості зернових культур сільгосппідприємства можуть користуватися Методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132. Так, згідно з п. 8.3 цих Методрекомендацій до собівартості зерна і зерновідходів потрапляють усі витрати, пов'язані з його виробництвом і транспортуванням, до самого моменту його передачі на зберігання. Отриману суму витрат розподіляємо між зерном і зерновими відходами таким чином: зерно приймаємо за одиницю (1 ц), а зерновідходи прирівнюємо до коефіцієнта, який розраховується виходячи із вмісту в них повноцінного зерна.

Зверніть увагу: при застосуванні цього методу оцінки виникає різниця між плановою і фактичною собівартістю. Тому за результатами звітного періоду (квартал, рік) на суму різниці в обліку слід зробити такі коригувальні записи:

• якщо фактична собівартість більша за планову (нормативну): Дт 27 – Кт 23 – на продукцію, яка знаходиться на складі, Дт 901 – Кт 23 – на реалізовану продукцію;
• якщо фактична собівартість менша за планову (нормативну) – такі самі записи, але із застосуванням методу «сторно».

Оскільки на сьогодні затверджених форм документів для калькулювання собівартості немає, усі калькуляційні розрахунки проводяться в довільній формі (у виробничих звітах, книгах обліку витрат, на звичайних аркушах тощо).

Зернові відходи оцінюються за вартістю зерна виходячи з його вмісту в зернових відходах (п. 6.7 Методрекомендацій № 1315), а побічна сільгосппродукція (солома) – за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати. За відсутності активного ринку можлива оцінка за нормативними витратами на виконання робіт зі збирання, транспортування, переміщення, скиртування та іншими витратами, пов'язаними із заготівлею (п. 6.8 Методрекомендацій № 1315). Детальніше про порядок оприбуткування соломи читайте «Оприбуткування соломи: оформлення та облік».

Бракована сільгосппродукція (наприклад, заражене хворобами зерно) і мертві відходи в обліку активом не визнаються, оскільки використовувати їх у виробничому процесі або реалізувати неможливо. Витрати на утилізацію такої продукції та відходів включаються до складу інших операційних витрат (п. 6.9 Методрекомендацій № 1315) і відображаються на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Висновки

1. Для оформлення надходження та руху отриманої продукції зернових культур сільгосппідприємства можуть застосовувати форми, затверджені ще за часів СРСР або розроблені самостійно. Проте при їх заповненні не можна допускати неточності та помилки, адже неправильне оформлення документів (наприклад, незазначення всіх необхідних даних про масу отриманого зерна, відсутність у реєстрах номерів і дат) може бути розцінене як недотримання підприємством норм ст. 9 Закону № 996 з усіма наслідками, що випливають звідси (документ може бути визнаний недійсним).

2. Метод оцінки сільгосппродукції (зерна) підприємство обирає самостійно.