Трудові відносини у ФГ

Сімейне фермерське господарство: практичні поради для голови та бухгалтера!

Акценти статті:

• як регулюються трудові відносини у фермерських господарствах (далі – ФГ);
• умови та оплата праці членів ФГ та найманих працівників господарства;
• цивільно-правові відносини у ФГ.

Загальні положення

Відповідно до ст. 1 Закону від 19.06.03 р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973) основна мета будь-якого ФГ – отримання прибутку від виробництва товарної сільгосппродукції, здійснення її переробки та реалізації на земельних ділянках, наданих господарству у власність та/або користування, у тому числі в оренду для ведення ФГ, товарного сільгоспвиробництва, особистого селянського господарства, відповідно до Закону.

Особливістю ФГ є те, що воно створюється одним або кількома громадянами України, які є родичам3и або членами сім’ї (ч. 2 ст. 1 Закону № 973), і саме на використанні праці членів такого господарства будується вся його робота. Тобто трудові відносини у ФГ базуються на основі праці його членів. А в разі виробничої потреби ФГ має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом) (ст. 27 Закону № 973).

Отже, у ФГ можуть працювати дві категорії осіб:

• члени ФГ – ними не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) (ст. 3 Закону № 973);
• наймані працівники, які працюють за трудовим договором (контрактом). 

Члени ФГ

Як уже було зазначено, ФГ може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами однієї сім’ї. Членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 років, інші члени сім’ї та родичі (ст. 3 Закону № 973).

У розумінні Закону № 973 до членів сім’ї та родичів належать:

• дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати й сестри, дядько, тітка, племінники як голови ФГ, так і його дружини (її чоловіка);
• особи, які перебувають у спорідненні першого ступеня з усіма вищезгаданими членами сім’ї та родичами (батьки такої особи, батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі всиновлені ними діти).

Членами сімейного ФГ є виключно члени однієї сім’ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Отже, родичі, які не є членами сім’ї, не можуть бути членами сімейного ФГ.

Якщо із членом ФГ укладається трудовий договір, то він має вийти зі складу членів господарства.

Таким чином, усі питання про трудові відносини із членами ФГ розкриваються у статуті.

Як між членами ФГ розподіляється отриманий дохід?

Згідно з Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затвердженими наказом Мінагрополітики від 02.07.01 р. № 189, одержаний господарством дохід визначається за видами діяльності та в цілому по господарству. Він зменшується на суму витрат за рахунок прибутку. Визначений дохід розподіляється між членами ФГ пропорційно до трудового внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно із чинним законодавством.

Тобто ФГ має визначити та прописати у статуті порядок розподілу між членами господарства отриманого прибутку, розміри винагороди за працю у грошовій та(або) натуральній формі, умови її нарахування та строки виплати (надання) або установити у ньому порядок прийняття окремих положень (наприклад, на підставі рішень загальних зборів членів ФГ).

Також у статуті слід зафіксувати і механізм надання членам ФГ гарантій, компенсацій тощо, зокрема порядок та умови надання часу відпочинку, у тому числі відпустки.

Оскільки члени ФГ не є найманими працівниками (трудовий договір із ними не укладається) на них не поширюється дія трудового законодавства, у тому числі й обов’язок роботодавця повідомляти орган ДФС про прийняття на роботу нового працівника, установлений ст. 24 КЗпП.

Чи ведуться на членів ФГ трудові книжки?

Видача трудових книжок членам ФГ і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю (п. 4 ст. 27 Закону № 973). Тобто запис про роботу члена ФГ вноситься до трудової книжки згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58 (далі – Інструкція № 58).

Але ні Інструкцією № 58, ні постановою КМУ від 27.04.93 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» чітко не визначено процедуру внесення запису та документи, на підставі яких такий запис вноситься.

Так, Інструкцією № 58 передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі – підприємство) усіх форм власності або у фізособи понад 5 днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пп. 1.1).

У разі звільнення осіб, які працювали в ФГ за трудовим договором, або припинення членства у ФГ після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади (пп. 4.1 Інструкції № 58).

На сьогодні страховий стаж обчислюється ПФУ за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Для зарахування до стажу страховий внесок має бути сплачений у розмірі не менше мінімального страхового внеску (ст. 24 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). Тобто саме ці дані враховуватимуть під час визначення страхового стажу члена ФГ.

Наймані працівники

Згідно зі ст. 27 Закону № 973 у разі виробничої потреби ФГ має право залучати до роботи в ньому інших громадян (крім членів ФГ) за трудовим договором (контрактом).

Залучення сімейним ФГ інших громадян можливе виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок (абзац четвертий ч. 5 ст. 1 Закону № 973).

Із такими особами укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк його дії, умови праці та відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо) (ч. 3 ст. 27 Закону № 973).

Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у ФГ за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати (далі – МЗП) і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

Трудові відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), регулюються законодавством про працю. Тобто відносно найманих працівників ФГ є звичайним роботодавцем і дотримується норм КЗпП. До того ж кадрове діловодство щодо найманих працівників ФГ веде в тому самому порядку, що й інші роботодавці:

• затверджує штатний розпис, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку;
• веде трудові книжки за вимогами Інструкції № 58 та документи з їх обліку (журнали), табелі обліку робочого часу;
• видає накази про приймання, переведення, звільнення, надання відпусток тощо.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), стан здоров’я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.06.15 р № 413 (ст. 24 КЗпП). Повідомлення про прийняття працівника на роботу надається роботодавцем до територіальних органів ДФС за місцем його обліку як платника ЄСВ за формою додатка до Порядку до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

У трудовому договорі та наказі (розпорядженні) обов’язково вказується дата, з якої працівник зобов’язаний приступити до виконання своїх обов’язків. Ця дата і є датою початку роботи. Дата видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу є лише датою укладення трудового договору і не може прирівнюватися до дати початку роботи (див. лист Мінсоцполітики вiд 04.08.15 р. № 432/13/155-15).

Таким чином, наказ (розпорядження) про прийняття на роботу має бути оформлений хоча б датою за день до початку роботи. Адже роботодавець має ще повідомити ДФС перед початком роботи.

Нагадаємо, МЗП – це установлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці (ч. 1 ст. 95 КЗпП, ч. 1 ст. 3 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»). У 2018 році МЗП становить 3 723 грн. у місячному розмірі та 22,41 грн. – у погодинному.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) не може бути меншим від прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У 2018 році це 1 762 грн.

Цивільно-правові відносини

Хоча в Законі № 973 йдеться тільки про трудові відносини із членами ФГ та особами, залученими до роботи за трудовим договором, ФГ цілком законно має право укладати з фізособами цивільно-правові договори (далі – ЦПД) на виконання певних робіт (надання послуг). Адже згідно із ч. 3 ст. 24 Закону № 973 ФГ має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При цьому слід пам’ятати, що на відміну від трудових договорів, відносини за якими регулюються КЗпП, ЦПД регламентуються Цивільним кодексом (далі – ЦК).

Цивільно-правовий договір – це угода на виконання певної роботи, предметом якої є надання певного результату праці, без виникнення трудових відносин. Наприклад, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 873 ЦК).

Особливості виконання робіт (надання послуг) на підставі ЦПД:

• оплачується не процес праці, а її результат;
• результат визначається після закінчення роботи;
• результат оформлюється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг);
• оплата здійснюється на підставі актів;
• фізособа, яка виконує роботу (надає послуги), не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, самостійно організує свою роботу та виконує її на власний ризик;
• підприємство не має дотримуватися трудового законодавства.

Крім того, Мінсоцполітики у своєму листі від 23.05.17 р. № 10620/0/2-17/13 підкреслює, що характерними ознаками трудових відносин є не тільки систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат) та підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, а й виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.10 р. № 327, та надання роботодавцем робочого місця.

Тому під час укладання ЦПД слід чітко розмежовувати трудові та цивільно-правові відносини з фізособами, аби контролюючі органи не прирівняли ФГ до роботодавця, а відносини за ЦПД – до трудових.

Винагорода за договором ЦПХ установлюється виключно за угодою сторін.

Трудові відносини у ФГ можуть будуватися виключно на праці його членів. Утім ФГ не заборонено залучати у разі виробничої необхідності сторонніх осіб за трудовими договорами або ЦПД. Але такі договори треба чітко розмежовувати, адже оплата праці у цих випадках здійснюється за різними правилами.