Про застосування коригуючих коефіцієнтів до Норм витрат ПММ – від Мінінфраструктури

Мінфінфраструктури у листі від 03.02.2015 р. № 1186/25/10-15 нагадало, що Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43

Норми застосовуються на практиці з метою оподаткування послуг автомобільного транспорту, прозорого та обґрунтованого обліку фактичних витрат паливо-мастильних матеріалів для визначення об'єкта оподаткування, а також встановлення економічно обґрунтованих цін та тарифів на послуги автомобільного транспорту.

Мінінфраструктури вважає обов'язковим застосування Норм при визначенні собівартості перевезень, цін та тарифів на товари і послуги, що забезпечує дотримання антимонопольного законодавства, виключення можливості антиконкурентних узгоджених дій суб'єктами господарювання, прозоре оподаткування.

Перелік техніки, на яку встановлюються норми витрати палива, визначено пунктом 1.11 розділу 1 Норм.

За підпунктом 3.1.10 Норм норми витрат палива для автомобілів можуть збільшуватися, якщо авто експлуатуються:

• більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км - до 3%;
• більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км - до 5%;
• більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км - до 7%;
• більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км - до 9%.

Відповідно до розділу 3 Норм використання коригуючого коефіцієнта, передбаченого підпунктом 3.1.10, не є рекомендованим, але його використання є цілком правомірним за умов, викладених у примітці до цього підпункту.

Відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5 Норм всі цифрові значення коригуючих коефіцієнтів (у тому числі значення відсотків встановлення норм на роботу обладнання та значення норм додаткового споживання тощо), наведено з прийменником "до", слід розуміти як такі, що можуть застосовуватися включно.

Суб'єкт господарювання відповідно до пункту 1.9 розділу 1 Норм відстежує зміни показників паливної економічності автомобілів у процесі експлуатації та використовує коефіцієнт, передбачений підпунктом 3.1.10 пункту 3.1 розділу 3, не за замовчуванням і у повному обсязі за настанням певного віку або пробігу, а в разі підтвердження такої необхідності, диференційовано по парку. При цьому в Нормах акцентовано увагу на автомобілі виробництва останніх років, які за конструкцією відповідають жорстким екологічним вимогам та можуть бути менш чутливими за показниками паливної економічності до терміну експлуатації / загального пробігу.

Документальне підтвердження необхідності (обґрунтованості) використання коригуючих коефіцієнтів здійснюється підприємствами відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Норм. Підприємство може робити це як самостійно, шляхом призначення уповноваженої особи, так і з залученням станції технічного огляду, де обслуговується автомобіль. У разі підтвердження обґрунтованості застосування будь-якого відповідного фактичним потребам коригуючого коефіцієнта, у тому числі його максимально допустимого значення згідно з підпунктом 3.1.10 пункту 3.1 розділу 3 Норм відповідно до встановлених умов щодо періоду експлуатації та загального пробігу, є правомірним.

Врахування кліматичних та інших умов експлуатації здійснюється за будь-яким варіантом, передбаченим Нормами, з урахуванням положень пункту 3.5 розділу 3 Норм.

Відповідно до підпункту 3.5.8 пункту 3.5 розділу 3 Норм конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлюються безпосередньо керівниками підприємств і затверджуються наказом (розпорядженням) по підприємству