У чому полягає проблема: виконавча служба не змогла стягнути з боржника суму заборгованості і повернула наказ господарського суду стягувачеві із зазначенням, що він може знову звернутися до виконавчої служби. Проте немає жодних шансів стягнути заборгованість (у боржника немає ні грошей, ні майна, на яке можна обернути стягнення). Тому підприємство розраховує списати заборгованість в обліку як безнадійну, тобто віднести її на витрати. Це зменшить оподатковуваний прибуток і компенсує підприємству втрату суми основного боргу. Чи можна так зробити і коли саме, щоб не викликати нарікань із боку контролюючих органів?
Чим допоможе рішення: залежно від конкретної ситуації на вашому підприємстві пропонуємо три варіанти рішення, безпечних з фіскальної точки зору.
Безнадійна заборгованість впливає на облік, у тому числі і на розрахунок суми податків. Але не завжди бухгалтер може точно визначити, у який момент потрібно визнавати заборгованість безнадійною: це залежить від декількох чинників. Сьогодні ми розглянемо одну практичну ситуацію з правової точки зору.
Ситуація
Підприємство виграло в суді справу про стягнення заборгованості з контрагента і передало наказ суду на виконання до Державної виконавчої служби (далі – ДВС). Проте ДВС кілька разів повертала цей наказ підприємству без виконання, оскільки грошей на рахунку боржника немає і відсутнє майно. Бухгалтер підприємства розуміє, що отримати стягнуту за судом суму боргу не вдасться. Запитання: у який момент така заборгованість може бути визнана безнадійною з позиції ПК?
Для визнання заборгованості безнадійною в податковому обліку слід керуватися пп. 14.1.11 Податкового кодексу (далі – ПК). І далеко не завжди підставою для визнання заборгованості безнадійною є закінчення строку позовної давності. Це лише одна з підстав, зазначених у пп. 14.1.11 ПК.
До нашого випадку підходить пп. «є» пп. 14.1.11 ПК, згідно з яким безнадійною може бути визнана заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна цієї особи, якщо дії з примусового стягнення майна боржника не привели до повного погашення заборгованості.
Як бачите, норма пп. «є» пп. 14.1.11 ПК містить умову. Давайте подивимося, виконується ця умова в нашому випадку чи ні.
Підприємство зверталося до ДВС за стягненням заборгованості? Так. Дії з примусового стягнення майна боржника привели до погашення заборгованості? Ні. Значить, підприємство може визнати заборгованість безнадійною на підставі пп. «є» пп. 14.1.11 ПК і списати її на витрати?
На жаль, не все так однозначно. Річ у тому, що крім ПК є Закон від 02.06.16 р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404). І в ст. 37 цього Закону названі випадки, коли виконавче провадження припиняється.
Один з таких випадків, коли у боржника відсутнє майно, на яке може бути обернене стягнення, а заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404). У цьому випадку держвиконавець виносить відповідну постанову і повертає стягувачеві авансовий внесок, який був сплачений при поданні заяви.
Проте ця ж стаття Закону № 1404 (ч. 5 ст. 37) містить вказівку, що припинення виконавчого провадження не позбавляє права стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених ст. 12 Закону № 1404 (про ці строки можна прочитати в публікації «Як стягнути заборгованість за рішенням господарського суду через виконавчу службу»).
Звідси випливає, що припинення виконавчого провадження – це ще не кінець історії про стягнення боргу. Можна ще і ще раз подавати заяву ДВС про примусове виконання рішення суду. Навіть коли в повторному поданні немає сенсу, як у нашій ситуації. Коли бухгалтер чітко розуміє: не варто сподіватися на те, що у боржника з'явиться нове майно.
Проте саме ця норма (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404) і стала причиною для неоднозначного трактування правил віднесення заборгованості до безнадійної на підставі пп. «є» пп. 14.1.11 ПК. І роз'яснення ДФС із цього питання дуже неоднозначні. Судіть самі:
Завважимо також, що Закон № 1404 не містить терміна «закриття виконавчого провадження». Є такі терміни, як:
Логіка головного фіскального відомства у разі припинення виконавчого провадження цілком зрозуміла. Це не остаточна дія, закон дозволяє знову і знову пред'являти до виконання виконавчий документ. Отже, і заборгованість не стала безнадійною.
Ось тільки що робити платникові податків, який упевнений, що у боржника немає і не з'явиться ніякого майна? Продовжувати нескінченні та безглузді дії, передаючи вдесяте виконавчий документ до ДВС?
Ми пропонуємо вам декілька виходів із вищеописаної ситуації.
Зробіть запит на отримання ІПК на свою адресу, посилаючись на вищенаведені листи ДФС. Про процедуру й особливості отримання ІПК ви можете прочитати в статті «ІНК: складаємо правильний запит – уникаємо фінансових ризиків». Якщо ви отримаєте позитивну відповідь (ДФС відповість, що у вашій ситуації можна визнати заборгованість безнадійною), то проблема для вас вирішена. Адже ІПК захищає вас від фінансової відповідальності за неправильне застосування законодавства.
Майте на увазі! ІПК захищає вас від відповідальності, тільки якщо вона адресована особисто вам. Чужі ІПК тут не допоможуть! |
У пп. «ґ» пп. 14.1.11 ПК передбачено, що заборгованість є безнадійною, якщо вона прострочена на період понад 180 днів і при цьому розмір сукупних вимог кредитора не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог для порушення провадження у справі про банкрутство.
У цьому випадку потрібно керуватися нормами Закону від 14.05.92 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343). Мінімальною сумою згідно із Законом № 2343 є 300 МЗП (ч. 3 ст. 10 Закону № 2343). На сьогодні ця сума становить 1 116 900 грн. (3 723 грн. х 300).
Без звернення до суду! Для віднесення заборгованості до безнадійної на підставі пп. «ґ» пп. 14.1.11 ПК немає необхідності звертатися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство! Достатньо самого факту, що заборгованість у сумі становить менше 300 МЗП. |
Цей варіант підходить для випадку, коли сума боргу перевищує мінімально встановлений розмір сукупних вимог для порушення справи про банкрутство (300 МЗП). У разі визнання боржника банкрутом визнати заборгованість безнадійною можна на підставі пп. «з» пп. 14.1.11 ПК.
Висновки
Якщо вам повернули виконавчий документ без виконання внаслідок відсутності у боржника майна, рекомендуємо: