Щодо необхідності прийняття проекту Трудового кодексу України

20 травня ц.р. внесено на розгляд Верховної Ради України проект Трудового кодексу України (доопрацьований, реєстр. № 1658).

Зазначений проект Трудового кодексу України визначає основні засади і механізми реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці та забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців в умовах ринкової економіки.

Комплексний підхід до вирішення соціально-трудових питань, кодифікація і уніфікація законодавчих актів з питань праці та інкорпорація їх норм до проекту є характерною особливістю законопроекту.

Загалом, місія нового Трудового кодексу полягає не у посиленні регулювання трудових відносин, а у полегшенні цього процесу та спрощенні процесів наймання і використання трудових ресурсів.

Наприклад, проектом Трудового кодексу запропоновано норму щодо самостійного планування працівниками свого робочого часу за умови дотримання строків виконання робіт. Це, звичайно, стосується лише окремих категорій працюючих, насамперед, наукових та науково-педагогічних працівників. Проте з часом застосування цієї норми буде розширюватися та у перспективі стане дієвим інструментом, вигідним як для працівника (отримає більше вільного часу для зайняття іншим видом зайнятості), так і для роботодавця (зменшення ресурсів на адміністрування).

Проектом також детально регламентується питання виконання працівником роботи вдома. На наш погляд, це перспективна норма, оскільки дасть можливість зекономити час та витрати працівника на проїзд до місця роботи, а роботодавцю – не витрачати додаткові ресурси на облаштування додаткового робочого місця.

Він покликаний деталізувати нові правила гри, тобто відносини між роботодавцем та найманим працівником, а також посилити роль інституційних механізмів, таких як соціальний діалог.

Слід зазначити, що ця редакція проекту Трудового кодексу України містить ще ряд новацій, які матимуть позитивний вплив в питаннях регулювання трудових відносин.

Зокрема:

• збільшення тривалості щорічної основної відпустки з 24 до 28 днів, що передбачено Європейською соціальною хартією (переглянутою);
• забезпечення здійснення більш відкритої та прозорої політики при прийнятті актів законодавства про працю, зокрема передбачається, що усі норми про працю є публічними та підлягають оприлюдненню. Крім того проектом Трудового кодексу передбачається, що під час оприлюднення нових норм законодавства про працю одночасно мають бути оприлюднені також норми законодавства про працю, визначені документами вищого рівня, із яких вони витікають;
• визначається понятійний апарат трудового законодавства, що є вкрай життєво-важливим для такого Кодексу;
• врегульовано проблемні питання трудових відносин тимчасових працівників. Зокрема, скорочено до трьох календарних днів термін попередження про звільнення за власним бажанням працівника, з яким укладено трудовий договір строком до двох місяців. Сьогодні такий працівник повинен відпрацювати 2 тижні;
• визначається порядок розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником на вимогу його батьків або осіб, які їх замінюють, чи відповідних органів. Зокрема передбачається, що батьки неповнолітнього працівника або особи, які їх замінюють, а також відповідні державні органи чи органи місцевого самоврядування мають право вимагати припинення трудових відносин з неповнолітнім працівником, якщо така робота загрожує його здоров’ю або не відповідає його інтересам;
• визначається порядок припинення трудових відносин у разі смерті роботодавця ‑ фізичної особи, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим. Це питання на сьогодні взагалі не врегульовано;
• регламентуються повноваження державних інспекторів праці з урахуванням вимог, визначених законодавством ЄС, що не дозволить роботодавцю уникнути відповідальності за порушення трудових прав працівників;
• встановлюються додаткові гарантії для вагітних жінок, зокрема, за ними зберігається середній заробіток за час проходження медичного огляду, пов'язаного з вагітністю;
• встановлюються норми щодо права на репатріацію працівників. Репатріація – це повернення працівника, який знаходиться поза межами України у відрядженні, для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, будівельних робіт чи робіт, виконуваних вахтовим методом, або навчання з відривом від виробництва, працівника – члена екіпажу морського, річкового, повітряного судна чи поїзної бригади, працівника, зайнятого на міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом, до його постійного місця проживання чи до місця укладення з ним трудового договору для відпочинку (відпустки), продовження виконання трудових обов’язків чи звільнення.

Зокрема, передбачається, що працівники користуються правом на репатріацію у випадках: закінчення строку трудового договору або трудового договору на конкретний рейс, що закінчився за кордоном; захворювання чи отримання травм, чи з інших причин, підтверджених медичним висновком; катастрофи транспортного засобу, на якому працював працівник; коли власник транспортного засобу не може далі виконувати свої зобов’язання роботодавця з причин банкрутства, продажу транспортного засобу, зміни реєстрації чи арешту транспортного засобу чи з інших аналогічних причин; коли транспортний засіб без згоди працівника направляється в зону військових дій.

Репатріація працівника має бути організована роботодавцем, а у разі неможливості забезпечення її роботодавцем – компетентним органом влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, з наступним відшкодуванням витрат за рахунок роботодавця.

Така законодавча ініціатива продиктована необхідністю побудови відкритого суспільства та економіки, вступом України до СОТ та ЄС.

Трудовий кодекс містить положення про недопущення дискримінації у сфері праці, що відповідає нормам Директиви Ради 2000/43/ЄС від 29.06.2000 щодо імплементації принципу рівності між особами незалежно від расової чи етнічної приналежності та Директиви Ради 2000/78/ЄС від 27.11.2000.

Реалізація цих положень створить законодавчі передумови щодо захисту від дискримінації. На практиці це дає можливість застосовувати санкції та відповідальність за порушення цієї норми.

Одним із нововведень Трудового кодексу є визначення професійної (службової) кар’єри та засобів її здійснення, що спонукатимуть працівників більш відповідально виконувати свої обов’язки, а роботодавця - до створення належних умов і рівних прав працівникам для їх професійного росту чи просування (підвищення) по службі.

При цьому перерва в роботі, яка виникла через сімейні обов’язки (догляд за дітьми, хворими родичами) або певні обставини, пов’язані зі станом здоров’я, не може бути перешкодою для кар’єрного зростання.

Новий Трудовий кодекс врегульовує сферу державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. В свою чергу нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства не підміняє встановленої законодавством процедури розв’язання індивідуальних чи колективних трудових спорів. Він визначає завдання інспекції праці, повноваження інспекторів, їх права та службові обов’язки. Органи державного контролю будуть здійснювати облік підконтрольних їм об’єктів та збиратимуть інформацію про дотримання роботодавцями трудового законодавства.

Крім того, проект містить норми, які посилюють трудові гарантії працівників. Зміст цих норм полягає у тому, що у разі якщо норми актів законодавства припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків працівника і роботодавця, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь і працівника, і роботодавця, рішення приймається на користь працівника.

Необхідно зазначити, що цей перелік нововведень не є вичерпним і можна ще довго розповідати про всій його новації.

Джерело:http://www.mlsp.gov.ua/labour/control...