З 1 вересня набирає чинності Закон про лобіювання: що виграє бізнес

Більше за темою:

Корупційні ризики оплати праці керівника

Уповноважені з питань запобігання та виявлення корупції в ОМС: вимоги та обов’язки

1 вересня 2025 року в Україні починає діяти Закон від 23.02.2024 № 3606-IX «Про лобіювання» (далі – Закон № 3606). Цей Закон започатковує нові правила взаємодії між бізнесом, громадськими структурами та державними органами – відкриті, прозорі й контрольовані.

Для його реалізації Уряд ухвалив низку рішень. Зокрема, постановою КМУ від 15.10.2024 № 1175 затверджено Положення про Реєстр прозорості, а постановою від 01.10.2024 № 1128 «Правила етичної поведінки суб’єктів лобіювання», розроблені Національним агентством з питань запобігання корупції.

Важливою новелою цього закону є те, що він чітко визначає, що таке лобіювання. Це – діяльність, спрямована на вплив або спробу впливу на рішення органів влади чи місцевого самоврядування у комерційних інтересах бенефіціара або у власних комерційних інтересах. Таким чином, йдеться про формалізацію процесу, який раніше існував у «тіні».

Разом з тим законодавець встановлює чітку межу: які дії підпадають під визначення лобіювання, а які ні. Не вважаються лобіюванням:  

• представництво зовнішньополітичних інтересів органами дипломатичної служби; 
• народна ініціатива на всеукраїнському референдумі та ініціатива на місцевих референдумах; 
• діяльність суб’єктів у сфері медіа та електронних комунікацій;  
• діяльність політичних партій та місцевих організацій політичних партій, діяльність кандидатів на виборні посади на виборах Президента України, виборах народних депутатів України та місцевих виборах, пов’язана з їхньою участю у виборчому процесі відповідних виборів; діяльність асоціацій органів місцевого самоврядування; 
• наукова та науково-технічна діяльність; 
• незалежна професійна діяльність адвокатів щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; 
• робота суб’єктів забезпечення правотворчої діяльності тощо.

В окремій статті закон забороняє предметом лобіювання робити нормативно-правові акти, які регулюють оголошення загальної або часткової мобілізації; введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру; використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; зміни території України; амністії. Це принципово відмежовує сферу лобіювання від питань, які належать до фундаментальних державних функцій.

Не менш важливим є розділ про суб’єктів лобіювання. Закон передбачає, що такими можуть бути фізичні особи з повною цивільною дієздатністю, юридичні особи приватного права, зареєстровані в Україні, а також іноземні компанії, які мають представництва на території нашої держави. Водночас є й категорії, які позбавлені такого права. Це державні службовці та посадовці органів місцевого самоврядування (як під час перебування на посаді, так і протягом року після завершення повноважень), особи з непогашеною судимістю чи визнані недієздатними, органи влади, політичні партії, релігійні організації та медіа.

З метою забезпечення прозорості та контрольованості лобіювання, запроваджується Реєстр прозорості. Він стане своєрідним «фільтром», адже здійснювати лобіювання дозволено лише тим, хто пройшов офіційну реєстрацію. Вести його буде НАЗК. Реєстр міститиме повні відомості як про фізичних осіб, так і про юридичних осіб, які мають намір здійснювати лобістську діяльність.

Для фізичних осіб це – прізвище, власне ім’я, по батькові; дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер документа, що посвідчує особу; адреса задекларованого та/або зареєстрованого місця проживання; номер телефону чи інший технічний засіб електронної комунікації, адреса електронної пошти; веб-сайт; джерело фінансування, сфера лобіювання.

Для юридичних осіб це – найменування юридичної особи та організаційно-правова форма; ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; місцезнаходження юридичної особи; номер телефону чи інший технічний засіб електронної комунікації, адреса електронної пошти; вебсайт; відомості про реєстрацію представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності (для іноземних юридичних осіб); прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) керівника юридичної особи, засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи; джерело фінансування; сфера лобіювання.

Необхідно зазначити, що особам, які не внесені до Реєстру прозорості і не набули статусу суб’єкта лобіювання, – забороняється здійснювати лобіювання.

Закон надає чіткий перелік прав як для суб’єктів, так і для об’єктів лобіювання. Суб’єкти отримують можливість звертатися до об’єктів лобіювання з метою отримання інформації, пов’язаної із сферою та/або предметом лобіювання, та отримувати таку інформацію на своє звернення, крім інформації з обмеженим доступом; у встановленому законодавством порядку входити до адміністративних будівель органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування під час здійснення лобіювання (якщо такий доступ пов’язаний із сферою та/або предметом лобіювання), брати участь у засіданнях таких органів під час розгляду питань, пов’язаних із сферою та/або предметом лобіювання; подавати власні аналітичні матеріали до проектів нормативно-правових актів; ініціювати підготовку проекту нормативно-правового акта, бути зазначеним у списку його авторів; отримувати інформацію про проведення запланованих заходів, пов’язаних з предметом лобіювання тощо.

Водночас об’єкти лобіювання – а це зокрема: Верховна Рада; Президент України; КМУ; міністерства; інші органи державної влади та інші суб’єкти публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України; Верховна Рада АР Крим, Рада міністрів АР Крим, міністерства АР Крим; голови місцевих державних адміністрацій та керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій; органи місцевого самоврядування; та суб’єкти правотворчої ініціативи, такі як народні депутати, члени Уряду – мають право отримувати достовірну інформацію від суб’єктів, а також інформувати НАЗК про будь-які факти незаконного впливу.

Закон створює баланс, у якому обидві сторони – і ті, хто впливає, і ті, на кого впливають, – діють у рамках прозорих і чітко встановлених правил.

Особливий акцент закон робить на звітності. Кожні шість місяців суб’єкти лобіювання зобов’язані подавати у Реєстр прозорості звіти. У них відображаються всі ключові аспекти діяльності: дані суб’єкта і його клієнта, предмет і об’єкт лобіювання, умови договорів, розмір отриманих коштів і витрат, зустрічі з представниками органів влади, а також внески у політичні партії чи виборчі фонди.

Контроль за цим здійснює НАЗК. Агентство має право перевіряти достовірність поданої інформації та притягати до відповідальності у разі порушень. Відповідальність за порушення чітко прописана у КУпАП і передбачає штрафи за діяльність без реєстрації або за неподання чи несвоєчасне подання звітів.

Закон № 3606 стає важливим кроком для України на шляху до європейських стандартів прозорості. Він дає можливість легально відстоювати інтереси бізнесу та громадськості, водночас закриваючи простір для «тіньових» впливів. Це – крок до побудови системи, у якій інтереси суспільства і держави захищені, а вплив на владу відбувається відкрито, прозоро, зрозуміло і відповідально.

Верховна Рада