Більше за темою:
Відповідно до ст. 18 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з положеннями ст. 181 КЗпП відпустка, зокрема, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у ч. 7 ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця. Така відпустка зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені, зокрема ст. 18 Закону № 504, виплачується державна допомога на умовах, передбачених згідно із Законом від 21.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі – Закон № 2811) та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 3, 10, 11, 12 Закону № 2811 в редакції, чинній до 01.01.2026, при народженні дитини одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною, призначається допомога у розмірі 41 280 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому КМУ.
Відповідно до абзацу другого п. 14 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2811 в редакції, чинній з 01.01.2026, державна допомога сім’ям з дітьми, призначена до набрання чинності Законом від 05.11.2025 № 4681-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднанню материнства (батьківства) з професійною діяльністю» (далі – Закон № 4681), виплачується у порядку та розмірі, встановлених на дату призначення, до повного завершення її виплати.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) фізособи-підприємці є платниками єдиного внеску.
Зазначені особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ч. 6 ст. 4 Закону № 2464).
Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску також є роботодавці. Згідно з абзацом сьомим п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 в редакції, чинній до 01.01.2026, до таких роботодавців належали органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу відповідно до законодавства за окремі категорії застрахованих осіб, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
Відповідно до пп. 6 п. 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою КМУ від 02.03.2011 № 178 (далі – Порядок), механізм сплати єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визнається Порядком.
Єдиний внесок за осіб, зазначених у пп. 6 п. 1 Порядку, нараховується у розмірі мінімального страхового внеску.
За осіб, зазначених у пп. 6 п. 1 Порядку, у тому числі за осіб, які відповідно до абзацу другого п. 14 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2811 продовжують отримувати допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини, призначену до набрання чинності Закону № 4681, єдиний внесок сплачується без додаткового звернення до Пенсійного фонду України (пп. 1 п. 21 Порядку).
Відповідно до п. 4 Порядку обчислення єдиного внеску здійснюється платниками єдиного внеску (далі – Платники). При цьому, згідно з пп. 3 п. 4 Порядку за осіб, зазначених у пп. 6 п. 1 Порядку, Платником є Пенсійний фонд України.
Платники подають до територіальних податкових органів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Мінфіном за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування (абзац перший п. 7 Порядку).
Отже законодавством чітко визначено, що за осіб, яким до 01.01.2026 оформлено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та які продовжують перебувати у такій відпустці після 01.01.2026:
Ураховуючи викладене, на фізособу-підприємця, яка після 01.01.2026 продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, поширюється дія ч. 6 ст. 4 Закону № 2464 на загальних підставах.
ЗІР, категорія 201.04