Більше за темою:
Яка заборгованість підлягає дисконтуванню
Розрахунок дисконту в Excel: покроковий алгоритм
Дисконтування: законні способи уникнення на основі судової практики
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розд. ХІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з пп. 2 п. 292.1 ПКУ для платника єдиного податку (юридичної особи) доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (абзац перший п. 292.6 ПКУ).
Відповідно до абзацу п’ятого п. 296.1 ПКУ юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень п. 44.2 та 44.3 ПКУ.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування, за яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Пунктами 5 та 15 НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 № 290, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов’язання, яке не підлягає погашенню.
Пунктом 5 НП(С)БО 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Мінфіну від 31.01.2000 № 20, визначено, що зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Суб’єкти господарювання з метою складання фінансової звітності повинні визнавати доходи і витрати від дисконтування відповідно до НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.1999 № 237, та НП(С)БО 11.
Підприємства не залежно від розміру (мікро-, мале, середнє чи велике) та системи оподаткування, на якій перебуває платник (загальна чи спрощена), ведуть облік за НП(С)БО та за загальним правилом зобов’язані дисконтувати довгострокову дебіторську та кредиторську заборгованість.
Ураховуючи зазначене, оскільки юридичною особою – платником єдиного податку в податковому обліку відображаються лише доходи, тому фінансовий дохід від дисконтування довгострокової заборгованості, який виник відповідно до даних бухгалтерського обліку, включається платником до суми доходу, отриманого протягом податкового (звітного) періоду, та обкладається єдиним податком.
ЗІР, категорія 108.01