Відповідно до п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 № 227, Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).
Абзацом першим п. 46.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у т. ч. відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, що зокрема свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац перший п. 46.5 ПКУ).
Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ПКУ).
Крім цього, положеннями п. 51.1 та пп. «б» п. 176.2 ПКУ визначено, що платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджено наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4, зареєстровані в Міністерстві юстиції 30.01.2015 за № 111/26556.
Особливості звітування з єдиного внеску відповідно до наказу Мінфіну від 14.04.2015 № 435, визначено наказом Мінфіну від 28.12.2020 № 814, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 10.02.2021 за № 174/35796.
Таким чином, вказані розрахунок та звіт прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.
Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах відповідно до п. 47.1 ПКУ несуть зокрема:
Відповідно до п. 75.1 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Абзацом першим пп. 75.1.1 ПКУ визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених, зокрема, у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) (абзаци другий і третій пп. 75.1.1 ПКУ).
Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок (абзац перший п. 77.1 ПКУ).
Документальна позапланова перевірка здійснюється, за наявністю підстав, визначених у ст. 78 ПКУ.
Зокрема, однією з визначених ПКУ підстав є неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації, розрахунку, звітності для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до п. 39.4 ПКУ, якщо їх подання передбачено законом (пп. 78.1.2 ПКУ).
Відповідно до пп. 111.1.2 ПКУ за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, адміністративна відповідальність.
Питання щодо адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Так, ст. 2342 КУпАП визначено, що податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані, зокрема, з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску (ст. 1651 КУпАП).
Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
Так, ч. 1 ст. 1651 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законами від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) і від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) у вигляді накладання штрафу, зокрема, на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, від 30 до 40 НМДГ.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у ч. 1 ст. 1651 КУпАП тягнуть за собою накладення штрафу, зокрема. на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, від 40 до 50 НМДГ.
Крім цього, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. 218–221 КУпАП, протоколи про правопорушення, зокрема, передбачені ст. 1634 КУпАП, мають право складати уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальних органів (абзац двадцять шостий п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП).
Отож, ч. 1 ст. 1634 КУпАП передбачено відповідальність зокрема за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян у вигляді попередження або накладення штрафу, зокрема, на посадових осіб підприємств, установ і організацій у розмірі від 2 до 3 НМДГ.
Дії, передбачені ч. 1 ст. 1634 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення тягнуть за собою накладення штрафу зокрема на посадових осіб підприємств, установ і організацій у розмірі від 3 до 5 НМДГ.
Таким чином, КУпАП передбачено застосування до посадових осіб юридичної особи адміністративної відповідальності лише за:
ЗІР, категорія 132.03