Чи реєструватися платником акцизного податку, якщо пальне не входить до переліку підакцизних товарів

Пальним в розумінні пп. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Кодексу вважаються підакцизні товари, зазначені в пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 24.06.2019 р. № 2892/6/99-99-12-01-04-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, з урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України (в редакції з 01.07.2019, далі -Кодекс) та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зверненні Товариство поінформувало, що в своїй господарській діяльності використовує мазут паливний 100 за кодами УКТ ЗЕД 2710196810, 2710196820, який відповідає технічним умовам ДСТУ 4058-2001 (Паливо нафтове, мазут) та не входить до переліку підакцизних товарів відповідно до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

З урахуванням викладеного, Товариство звертається з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.Чи вважається пальне, що не входить до переліку підакцизних товарів відповідно до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, пальним в розумінні п.п. 14.1.141і п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

2.Чи зобов’язано Товариство до 1 липня 2019 року зареєструватися платником акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального акцизні склади, якщо мазут, що використовується товариством, не включено до переліку підакцизних товарів?

Щодо питання 1.

Відповідно до п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Ставки акцизного податку, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів та перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам
згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним встановлені п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Таким чином, пальним в розумінні п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу вважаються підакцизні товари, які зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Щодо питання 2.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в редакції з 01.07.2019, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі -приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Розпорядником акцизного складу є суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання -платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Реалізація пального - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

• до акцизного складу; до акцизного складу пересувного;
• для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб -підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до п. 22 підрозд. 5 розд. XX Кодексу суб’єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Таким чином, враховуючи те що Товариство у своїй господарській діяльності використовує мазут паливний 100 за кодами УКТ ЗЕД 2710196810, 2710196820, який відповідає технічним умовам ДСТУ 4058-2001 (Паливо нафтове, мазут) та не входить до переліку підакцизних товарів відповідно до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, зобов’язання до 1 липня 2019 року щодо реєстрації платником акцизного податку та реєстрації акцизних складів в розумінні п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212, п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у Товариства не виникає.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.