Переміщення працівника на інше робоче місце: правові наслідки

Основоположні права громадян, пов’язані з реалізацією права на працю передбачені ст. 43–46 Конституції України.

Статтею 32 КЗпП визначено що, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом із підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП і  в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу та не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Тобто, ч. 2 ст. 32 КЗпП роботодавцю законодавчо надано право без згоди працівника здійснити наступні дії:

• переміщати працівника в межах того ж підприємства на інше робоче місце;
• переміщати працівника в інший структурний підрозділ (тут встановлена додаткова вимога – структурний підрозділ має знаходитися у тій же місцевості);
• доручати роботу на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності і кваліфікації (посади).

Отже, переведення відрізняється від переміщення тим, що у разі переведення, працівнику доручається або інша робота, або та ж сама, але на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості. А при переміщенні працівник продовжує виконувати ту ж саму роботу, на тому самому підприємстві і в тій же місцевості, однак на іншому робочому місці, засобі праці чи іншому відділі.

Статтею 21 КЗпП визначено, що працівник має виконувати роботу, яка визначена в трудовому договорі. Тобто, роботодавець при здійсненні переміщення не може виходити за межі трудового договору. В цьому випадку право роботодавця обмежене умовами трудового договору.

У п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

Також, Верховний Суд у постанові від 01.11.2017 у справі № 6-1471цс17, роз’яснив, що норма ст. 32 КЗпП трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може бути здійснене лише за умови, що не зміниться жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Наголошуємо, що забороняється переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я!

Держпраці

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm