Більше за темою:
Відповідно до пп. 266.2.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом обкладення податком на нерухомість є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
При цьому ПКУ містить наступні визначення:
Так, об’єктами нежитлової нерухомості є, у тому числі, господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо та інші будівлі.
Згідно з пп. 14.1.15 ПКУ будівлі – земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.
У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.238 ПКУ споруди – земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Відповідно до Національного класифікатора будівель та споруд НК 018-2023, затвердженого наказом Мінекономіки від 16.05.2023 № 3573 (далі – Класифікатор), інженерні споруди (усі споруди, що не належать до будівель, у т. ч. лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури та споруди на них) віднесено до розд. 2 Класифікатора, зокрема, підрозділи:
Ураховуючи зазначене, об’єкти нерухомості, віднесені до розд. 2 Класифікатора, які не мають ознак будівель в значенні пп. 14.1.15 ПКУ, не є об’єктом обкладення податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
ЗІР, категорія 106.02