Чи потрібно застосовувати РРО, у разі, коли розрахункові операції за товари/послуги проводяться через сервіси небанківських фінустанов

У разі, коли розрахункові операції за товари/послуги проводяться через сервіси небанківських фінансових установ без використання рахунку, відкритого в установі банку, Товариству слід застосовувати РРО на загальних підставах.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 09.06.21 р. № 2310/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула запит [...] (далі - Товариство) [...] щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Товариство здійснює продаж товарів та надання послуг, оплата за які здійснюється покупцем через небанківську фінансову установу.

Заявник задає питання, які можливо згрупувати наступним чином:

Чи необхідно, при такій формі оплати, роздруковувати розрахунковий документ, якщо оплата здійснюється готівкою або у безготівковому вигляді. Який суб'єкт повинен видавати розрахунковий документ?

Чи потрібно застосовувати Реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) при розрахунку із застосуванням електронного платіжного засобу (далі - ЕПЗ) через платіжні системи або через системи інтернет банкінгу?

Який порядок застосування РРО у випадку якщо не відомо звідки відбувся переказ коштів з розрахункового рахунку чи з використанням ЕПЗ?

Правовідносини у цій сфері регулюються Кодексом та Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон N 265).

Законом N 265 визначено правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання (далі - СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Небанківська фінансова установа, за статусом визначеним законодавством України, є суб'єктом господарювання - юридичною особою, платником податків на загальній системі оподаткування, яка здійснює не банківську, а підприємницьку (господарську) діяльність на ринку фінансових послуг, з метою отримання прибутку.

Правовідносини у сфері підприємницької (господарської) діяльності регулюються нормами Податкового, Цивільного та Господарського кодексів, а порядок проведення розрахункових операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання, встановлено Кодексом та Законом N 265.

Відповідно до абзацу другого п. 2 ст. 9 Закону N 265 РРО та/або програмні РРО розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Відповідно до абзацу 3 п. 2 ст. 9 Закону N 265, заборонено використання нефіскалізованих ПТКС комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при виконанні операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Таким чином, розрахунки із застосуванням ПТКС небанківської фінансової установи потребують застосування РРО і обов'язок його застосування покладається на власника таких ПТКС. Разом з цим, обов'язок застосовувати РРО у продавця товарів/послуг, який отримує оплату за них, у відповідності з договором про надання фінансових послуг небанківською фінансовою установою, виникає в залежності від способу здійснення розрахункових операцій.

Отже, якщо оплата здійснюється дистанційно за допомогою ЕПЗ, то кошти на рахунок СГ будуть надходити від еквайра, а не від держателя ЕПЗ. При цьому еквайр самостійно визначає порядок обліку торговців, з якими він має укладені договори.

Таким чином, розрахункові операції із застосуванням ЕПЗ, не супроводжуються розрахунковими документами встановленої форми та змісту, що підтверджують факт продажу товарів чи/або надання послуг, на відміну від виписок банківських установ про здійснення платежів через он-лайн систему банківських платежів.

ДПС вважає, що використання ЕПЗ не забезпечує споживачів розрахунковими документами встановленої форми та змісту, при здійсненні розрахункових операцій за товари (послуги), а лише надає йому інформацію про ініціювання ним переказу коштів.

Позиція ДПС була підтримана Національним банком, який у листі від 28.11.2019 N 57-0009/62082 зазначив, що розрахункові документи, отримані внаслідок застосування ЕПЗ не підтверджують факт продажу продавцем товарів/послуг, а лише підтверджують ініціювання переказу коштів покупцем.

Разом з цим, Національний банк листом від 24.04.2020 N 57-0009/20338, зазначив, що операції здійснені шляхом переказу коштів з використанням електронних платіжних засобів, на рахунок отримувача, відносяться до розрахункових операцій в розумінні Закону N 265.

Вимоги Закону N 265 поширюються однаково на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Обов'язок застосування РРО залежить не від форми розрахункової операції, а від способу її здійснення.

При прийманні оплат здійснених споживачами виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів замовниками із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (в тому числі онлайн-банкінг), а також, у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку) РРО та/або ПРРО може не застосовуватись.

У разі, коли розрахункові операції за товари/послуги проводяться через сервіси небанківських фінансових установ без використання рахунку, відкритого в установі банку, Товариству слід застосовувати РРО на загальних підставах.

Відповідно до пункту 6 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк, зокрема, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

У зв'язку з цим, стосовно питання віднесення платіжних сервісів до банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, пропонуємо звернутися за належністю до Національного банку України.

У випадку неможливості ідентифікації способу оплати, за надані послуги та продані товари, серед запропонованих Вами на сайті інтернет-магазину споживачам, пропонуємо виключити із переліку можливих способів оплати ті, які викликають сумніви, або складності. Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність СГ, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням СГ вимог податкового та іншого законодавства.

Враховуючи викладене та як відповіді на питання повідомляємо:

1) пільга щодо можливого незастосування РРО встановлена пунктом 14 статті 9 Закону N 265 розповсюджується виключно на послуги та не може бути використана суб'єктом господарювання, який здійснює продаж товарів;

2) здійснення розрахунків через установу банку не потребує застосування РРО;

3) у випадку виникнення сумнівів щодо ідентифікації способів оплати рекомендуємо застосовувати РРО;

4) у випадках отримання оплати за товари у позаробочий час, рекомендуємо застосовувати РРО на підставі виписки фінансової установи про надходження коштів, не пізніше наступного дня, з дотриманням хронології здійснення розрахункових операцій.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.