Податкові наслідки при виплаті «єдинником» на користь нерезидента

Платники єдиного податку (фізичні і юридичні особи), які здійснюють на користь нерезидента — юридичної особи або уповноваженої ним особи будь-які виплати, здійснюють нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III ПКУ (п. 297.5 ст. 297 ПКУ).

Таким платникам необхідно буде подати декларацію з податку на прибуток з обов’язковим проставлянням позначки у рядку «платник єдиного податку» заголовної частини декларації та поданням додатка ПН до рядка 23 ПН декларації. Подання до декларації інших додатків та фінансової звітності від платників єдиного податку не вимагається.

ГУ ДПС У ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 27.03.2020 р. № 1292/ІПК/8/06-30-33-01-21

Головне управління ДПС у Житомирській області керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розглянуло запит шрдо застосування спрощеної системи оподаткування та повідомляє наступне.

Як зазначено у листі, фізична особа - підприємець веде господарську діяльність, зокрема за договором комісії, де виступає комісіонером, а комітентом є нерезидент. Комісіонер, за дорученням комітента, замовляє рекламні послуги у нерезидента, які будуть надаватись за межами України.

У листі не зазначено чи комітент-нерезидент є юридичною особою та не зазначено статус нерезидента, у якого закуповуються послуги.

З огляду на вищевикладене, зазначаємо наступне.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносили) регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами і доповненнями) (далі - ЦКУ).

Відносини, що виникають за договором комісії, регулюються положеннями ст. 1011 - 1028 ЦКУ. Відповідно до частини першої ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціна (частина третя ст. 1012 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та поряд ку, встановлених у договорі комісії (частина перша ст. 1013 ЦКУ).

Статтею 1018 ЦКУ визначено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Частиною першою ст. 1020 ЦКУ визначено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерcького обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчислення чи сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом.

Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 статті 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пп. 141.4.8 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь тільки певного нерезидента (в тому числі проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів з іншими резидентами від імені і на його користь), під час виплати такому нерезиденту утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво.

При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в контролюючих органах як платники податку.

Положення пп. 141.4.8 п. 141.4 ст. 141 ПКУ не поширюються на випадки надання резидентами агентських, довірчих, комісійних та ійших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидентів у випадку, якщо вони надають зазначені послуги в рамках своєї основної (звичайної) діяльності.

Отже, у разі, якщо суб'єкт господарювання, який надає комісійні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок і на користь нерезидентів в межах своєї основної (звичайної) діяльності, під час виплати такому нерезиденту утримує і перераховує до відповідного бюджету податок із отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні доходу із переліку, визначеного упп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, у порядку, встановленому пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Щодо оподаткування доходів нерезидента за рекламні послуги, то згідно з пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Отже, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок, звільнення (зменшення) суми такого податку чинним законодавством не передбачено.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 ПКУ.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 ПКУ особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 ПКУ бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6 ст.103 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 ПКУ).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПКУ).

Отже, право на застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови дотримання вимог п. 103.4 ст. 103 ПКУ.

Платники єдиного податку (фізичні і юридичні особи), які здійснюють на користь нерезидента - юридичної особи або уповноваженої ним особи будь- які виплати, відповідно до п.297.5 ст. 297 ПКУ здійснюють нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III ПКУ.

Таким платникам необхідно буде подати декларацію з податку на прибуток з обов’язковим проставлянням позначки у рядку «платник єдиного податку» заголовної частини декларації та поданням додатка ПН до рядка 23 ПН декларації.

Подання до декларації інших додатків та фінансової звітності від платників єдиного податку не вимагається.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.