Як відмовитися від спадщини та які наслідки

Прийняття спадщини – важливий юридичний крок, що має наслідки не лише майнового характеру.

До складу спадщини входять не тільки права, а й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцям можуть залишитися не виплачені борги, кредити померлого. У таких випадках постає цілком логічне запитання: чи варто приймати таку спадщину?

Українське законодавство дозволяє кожному зробити усвідомлений вибір.

Так, ст. 1268 Цивільного кодексу (далі – ЦК) встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Cпадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК (ст. 1273 ЦК).

Згідно зі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Подання заяви

Спадкоємець подає заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Заява подається спадкоємцем особисто у письмовій формі. Заяви, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, не приймаються.

Подати заяву можна декількома способами:

• особисто прибути до нотаріуса. У цьому випадку нотаріальне засвідчення справжності підпису на заяві не потрібне;
• надіслати заяву засобами поштового зв’язку чи надіслати заяву, підписану кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, технічними засобами електронних комунікацій. У цьому випадку нотаріус прийме таку заяву, заведе спадкову справу та повідомить спадкоємця про необхідність або надіслати (засобами поштового зв’язку) заяву, справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, або особисто прибути до нотаріуса (п. 3 гл. 10 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5, далі – Порядок).

Особливості реалізації права на відмову від спадщини

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ст. 1273 ЦК).

ЦК передбачено, що спадкоємець може відкликати відмову протягом строку, встановленого для її прийняття.

Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

Згідно зі ст. 1274 ЦК спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. 225, 229–231 і 233 ЦК.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

Відповідно до ст. 1275 ЦК якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово (пп. 3.26 п. 3 гл. 10 розд. II Порядку).

Інформація станом на 01.05.2025.

Мін’ֹюст

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm