Більше за темою:
Cпадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Такий строк становить шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті у випадках, встановлених п. 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Водночас спадкоємець має право відкликати відмову протягом строку, встановленого для її прийняття (ст. 1273 ЦКУ).
Законодавством України передбачено, що спадкоємець має право не просто відмовитися від прийняття спадщини, а здійснити відмову на користь іншої особи. Однак це може бути не будь-яка особа, а певне коло осіб, залежно від виду спадкування.
Так, відповідно до ст. 1274 ЦКУ:
Не допускається відмова від прийняття спадщини на користь осіб, які усунені від прав спадкування, а також відказоодержувачів, оскільки відмова допускається лише на користь спадкоємців, а відказоодержувач спадкоємцем не вважається.
Заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто нотаріусу в письмовій формі.
Заяви, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, не приймаються.
Подати заяву можна декількома способами:
Фізособа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування (ст. 1273 ЦКУ).
Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь (ст. 1274 ЦКУ).
Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. 225, 229–231 і 233 ЦКУ (ст. 1274 ЦКУ).
Так, відмова від спадщини може бути визнана недійсною у випадках, коли вона мала місце під впливом насилля, погрози, обману, помилки або інших обставин.
Мін’юст