Фіктивне банкрутство: ознаки та відповідальність

Більше за темою:

Ліквідація у зв’язку з банкрутством: правові аспекти

У сучасних економічних умовах процедури банкрутства є важливим інструментом для врегулювання складної фінансової ситуації підприємства і захисту прав кредиторів. Однак іноді цей механізм використовується недобросовісно. Зокрема, коли підприємство подає завідомо неправдиву заяву про фінансову неспроможність з метою ухилення від виконання зобов’язань. У такому випадку йдеться про фіктивне банкрутство.

У цьому матеріалі розглянемо правову природу фіктивного банкрутства, механізми його виявлення, а також відповідальність.

Визначення поняття «фіктивне банкрутство»

Фіктивне банкрутство – завідомо неправдива офіційна заява громадянина – засновника (учасника) або службової особи суб’єкта господарської діяльності, а так само громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (ст. 166¹⁷ КУпАП).

Згідно зі ст. 9¹ Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява боржника про нездатність виконати зобов’язання перед кредиторами.

Відповідальність за фіктивне банкрутство

Відповідно до частини першої, другої ст. 9¹ КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, боржник, його засновники (учасники, акціонери), власник майна (орган, уповноважений управляти майном), а також інші особи несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства.

Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд закриває провадження у справі. У такому разі боржник зобов’язаний відшкодувати кредиторам збитки, завдані затримкою виконання грошових зобов’язань, а відповідна особа боржника несе адміністративну відповідальність, передбачену законом.

Згідно зі ст. 166¹⁷ КУпАП такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від 750 до 2 000 НМДГ.

Аналіз фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання

Наказом Мін’юсту від 10.09.2020 № 3105/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 10.09.2020 за № 872/35155, затверджений Порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі – Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку аналіз фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі – Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Мінекономіки від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Мінекономіки від 26.10.2010 № 1361) (далі – Методрекомендації).

Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Згідно з п. 2 Порядку Мін’юст організовує проведення Аналізу щодо державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 % акцій (часток) належать державі, шляхом його здійснення структурним підрозділом Мін’юсту, який забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства (далі – структурний підрозділ), або міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України (далі – територіальні органи) за дорученням Мін’юсту. Проведення Аналізу державним органом з питань банкрутства не звільняє арбітражного керуючого від обов’язку проведення Аналізу того самого суб’єкта господарювання.

Також, відповідно до п. 3 Порядку Мін’юст складає висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі – Висновки) шляхом їх підготовки структурним підрозділом або територіальним органом за дорученням Мін’юсту.

Абзацом першим п. 4 Порядку визначено, що структурний підрозділ або територіальний орган проводить Аналіз або складає Висновки на запити господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, прокуратури чи іншого органу, який здійснює кримінальне провадження, інших уповноважених органів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадку фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також уповноваженого органу управління державним майном у разі запиту щодо державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 % акцій (часток) належать державі (далі – суб’єкт запиту).

Згідно з п. 5 розд. ІІ Методрекомендацій під час проведення Аналізу визначається:

• стан фінансово-господарської діяльності підприємства, структура його балансу (задовільно чи незадовільно) та обґрунтованість визнання підприємства неплатоспроможним;
• тенденції щодо динаміки основних показників ефективності діяльності підприємства;
• можливість використання санаційних процедур для поліпшення фінансово-господарського стану підприємства та виведення його з неплатоспроможного стану;
• наявність економічних ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Визначення ознак фіктивного банкрутства

Згідно з п. 3.1 розд. ІІІ Методрекомендацій фіктивним може бути визнано банкрутство в разі, коли підприємство-боржник не задовольнило вимог кредиторів та зобов’язань перед бюджетом у повному обсязі, за наявності у нього на це можливості, на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплатоспроможності.

З метою визначення ознак фіктивного банкрутства визначається показник забезпечення зобов’язань боржника всіма його активами шляхом зіставлення суми активів боржника із сумою його зобов’язань.

Отже, основним показником для визначення ознак фіктивного банкрутства є коефіцієнт покриття, який розраховується як відношення оборотних активів допоточних зобов’язань підприємства та характеризує здатність підприємства виконувати короткострокові зобов’язання і здійснювати непередбачені витрати.

Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Нормативним значення показника покриття визначено >1. Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

Наступним показником є рентабельність продукції, яка розраховується як відношення валового прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості реалізації. Вона характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством.

З метою визначення ознак фіктивного банкрутства також визначається показник забезпечення зобов’язань боржника всіма його активами шляхом зіставлення суми активів боржника із сумою його зобов’язань. При здійсненні зазначених розрахунків до складу поточних зобов’язань належать: основна сума боргу; відсотки, штраф, пеня та неустойка.

У разі коли за результатами розрахунків показник забезпечення зобов’язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це свідчить про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві.

Під час виявлення ознак фіктивного банкрутства враховується наявність офіційної заяви власника або службової особи підприємства-боржника до господарського суду щодо відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно цього підприємства, на підставі якої винесено відповідну ухвалу суду, та фактичної можливості задоволення вимог кредиторів, у тому числі зобов’язань перед бюджетом, у повному обсязі на момент звернення до суду.

Як офіційну можна розглядати лише ту заяву, яка у разі подання неодмінно тягне за собою правові наслідки. З огляду на це офіційною вважається лише подана відповідним суб’єктом до господарського суду письмова заява про своє банкрутство. Така заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання.

З огляду на це не може вважатися фіктивним банкрутством подання до господарського суду заяви, яка не може призвести до порушення справи про банкрутство, зокрема такої заяви, що не містить доказів заборгованості боржника, або ж заяви, поданої від імені юридичної особи – суб’єкта господарської діяльності, щодо якої не може застосовуватись процедура відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом.

Завідомо неправдивою є заява, у якій викладені відомості про фінансову неспроможність не відповідають дійсності та справжній фінансовий стан боржника дає змогу йому виконати свої зобов’язання.

Мін’юст