Програма «5-7-9» потребує фундаментальних змін – Гетманцев

Програма «5-7-9» стала драйвером кредитування на початку війни, але зараз потребує системної зміни дизайну та фокусу. 

Чому виникла необхідність у змінах? 

1. Програма стала надто дорогою для бюджету. У 2022–2023 рр. Уряд 16 разів вносив зміни до програми, розширюючи її застосування. Портфель позик за програмою від початку війни зріс більш ніж удвічі –  до 129 млрд грн на початок червня 2024 року. Бюджет програми не був розрахований на таку динаміку. На початок 2024 року борг за компенсаціями перед банками перевищував 7 млрд грн (на початок червня скоротився до 5,8 млрд грн). Затримки із фінансуванням програми підсилювали невизначеність та стримували кредитування як з боку банків, так і клієнтів. 

2. Програма посилювала ризики для банківської системи. Хоча частка NPL за кредитами в рамках програми за час війни зросла стримано (з 1 % до 8 % від кредитного портфелю), швидкість накопичення таких кредитів, ставала дедалі нестійкою, маскуючи неплатоспроможних клієнтів та погіршуючи якість виданого портфелю. Деякі банки сформували за рахунок програми понад 50 % свого чистого гривневого корпоративного портфеля, тоді як у середньому по системі ця частка становить близько третини. 

3. Програма стримувала цінову конкуренцію за клієнтів та зниження процентних ставок.  

Вартість запозичень за програмою залишались вкрай низькою, навіть коли ринкові ставки суттєво збільшились. Значні обсяги позик надавалися під 0% на тривалий період. На початок 2024 року середня ставка за програмою для клієнтів становила 4,5 %, тоді як держава компенсувала банкам 14,4 % з кожної тисячі гривень виданих кредитів. Повні ставки за програмою (з врахуванням компенсації)  були вищими, ніж за кредитами на ринкових умовах. 

4. Участь у програмі не підвищувала операційну ефективність позичальників, а здебільшого збільшувала їх прибутковість через економії на обслуговуванні позик.  

На додачу до вже імплементованих заходів (обмеження процентної маржі банків, скорочення з 60 до 5 млн грн лімітів кредитування на поповнення обігових коштів), у звіті визначається низка подальших кроків для збалансування програми: 

• фокусування переважно на інвестиційних проєктах;  
• видача кредитів на поповнення обігових коштів обмеженому колу клієнтів (наприклад, бізнесу, постраждалому від війни, який має потенціал для відновлення); 
• посилення стандартів кредитування;  
• обмеження загального портфеля кредитів за програмою з урахуванням бюджету, виділеного на неї. 

Програма зіграла позитивну роль особливо на початку війни, зокрема допомігши пройти посівну, зібрати врожай, підтримавши обіговими коштами підприємства критичної інфраструктури, роздрібні мережі, коли це дійсно було необхідно, коли через невизначеність банки в принципі неохоче кредитували.  

«Можливо, уряду слід було більш активно працювати над дизайном оновленої програми, коли економіка вийшла з фази «оціпеніння» у перший рік війни. Тим не менш, ризики програми в її існуючому вигляді стали очевидними у другій половині минулого року. Тоді ж почалась робота над її вдосконаленням.  

Ця робота зараз отримає новий імпульс. Бо розпорядником програми є Фонд розвитку підприємництва на базі якого буде створена Національна установа розвитку (НУР). Відповідний законопроект, розроблений нашим комітетом спільно з Мінфіном і НБУ, прийнято у першому читанні.  

Маємо забезпечити спрямування ресурсів НУР дійсно на пріоритетні напрями – стимулювання кредитування посилення обороноздатності, перспективних точок зростання у рамках повоєнного відновлення, релокованого бізнесу, бізнесу на деокупованихтериторіях, ВПО та ін. проектів, що в силу різних причин, насамперед підвищених ризиків, є менш цікавими для звичайних комерційних банків», – висновує депутат. 

Д. Гетманцев

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm