Чим керується суд при прийнятті рішення щодо зменшення неустойки

Обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу (далі – ГК) і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу (далі – ЦК), тобто в межах судового розсуду. 

Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. 

Про це йдеться в постанові Верховного Суду у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду. 

За обставинами справи ПАТ звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ про стягнення пені та штрафу у зв’язку з невиконанням ТОВ зобов’язань за договором закупівлі робіт з виготовлення (ремонту) обладнання. 

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені і штрафу) та просив урахувати, що загальна вартість робіт за договором у три рази менша за розмір пені, що суперечить принципу справедливості та розумності. 

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили частково, зокрема стягнули пеню в зменшеному розмірі: 51 403 грн 68 коп. замість 4 340 755 грн 20 коп. 

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначив, що суди, максимально зменшивши у спірних правовідносинах розмір штрафних господарських санкцій на 99 %, не просто зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили відповідача від їх сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачають при укладенні правочину. 

Розглядаючи справу, КГС ВС зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. 

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК, ст. 233 ГК), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. 

Як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов’язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. 

ОП зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її в конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно й апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об’єктивного стану сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки. 

При цьому Суд звернув увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов’язання з вини кредитора – ст. 616 ЦК тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. 

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов’язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК і ч. 3 ст. 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. 

У зв’язку з викладеним Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов’язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. 

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені в цій справі обставини, ОП погодилася з висновками та мотивами судів в оскаржуваних рішеннях про часткове задоволення клопотання відповідача щодо зменшення арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені з 4 340 755 грн 20 коп. до 51 403 грн 68 коп. 

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22. 

Верховний Суд 

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm