Компенсація надурочних робіт у період дії воєнного стану

Практична ситуація

Працівники підприємства періодично залучаються до надурочних робіт. Чи потрібно додатково оплачувати такі надурочні роботи під час дії воєнного стану? Чи можна надавати таким працівникам відгули замість компенсації?

Нагадаємо, що за умовами мирного час надурочні роботи не можуть перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (ч. 1 ст. 65 КЗпП). Роботодавець повинен вести облік таких робіт кожного працівника (ч. 2 ст. 65 КЗпП).

Проте на період воєнного стану дію ч. 1 ст. 65 КЗпП призупинено (ч. 6 ст. 6 Закону від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Тобто під час війни надурочні роботи можуть перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів поспіль і 120 годин на рік.

Водночас зберігають свою чинність в умовах воєнного стану норми ст. 106 КЗпП, згідно з якою:

• за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки;
• за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, – за всі відпрацьовані надурочні години;
• у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад установлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, зазначеному вище.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається (ч. 4 ст.106 КЗпП).

Отже, під час війни роботодавець має право залучати працівників до роботи в надурочний час без обмеження часу, проте зобов’язаний оплачувати такі роботи за загальним правилом, передбаченим ст. 106 КЗпП. Роботодавець не має право надавати замість грошової компенсації інший день відпочинку.

Детальніше про надурочні роботи див. «Надурочні роботи: як залучити до них та оплатити».