Зарплатні критерії для бронювання працівників: обчислюємо середню зарплату

Одне з найгостріших питань, яке нині хвилює роботодавців, – бронювання працівників. А особливо допікає невизначеність із розрахунком середньої зарплати! В офіційних роз’ясненнях – одне, на практиці – інше, а нормативні документи цього питання не врегульовують! Що не так в епопеї з визначенням середньої зарплати і як же за таких обставин ліпше діяти, з’ясуємо в цьому матеріалі.

Зарплатні критерії в бронюванні

1. Зарплата загалом по підприємству.

Для того щоб підприємство (установу, організацію) визнали критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, потрібно забезпечити відповідність щонайменше трьом вимогам (для певних роботодавців – двом вимогам, про це трохи далі) з-поміж перелічених у п. 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою КМУ від 27.01.2023 № 76 (далі – Постанова № 76, Критерії № 76).

Одна з цих умов – розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників підприємства (установи, організації) за останній календарний квартал має бути не нижчим за розмір мінімальної зарплати, помноженої на коефіцієнт 2,5 (тобто зараз і в наступному році – 20 000 грн), що підтверджується довідкою, наданою підприємством (установою, організацією).

А завдяки змінам, що набрали чинності з 23 листопада 2024 року, зазначений зарплатний критерій зробили обов’язковим для виконання – власне, як і критерій щодо відсутності заборгованості з податків та ЄСВ (абзац другий п. 3 Критеріїв № 76). Відповідно, як би там не складалося в роботодавця з іншими вимогами, а зарплатного критерію будь-що треба буде дотриматися – без нього «критичності» не нададуть.

Виняток з усього сказаного передбачили для державних і комунальних підприємств, установ і організацій, а також господарських товариств, у статутному капіталі яких більш як 50 % акцій (часток) належать державі або перебувають в комунальній власності, та господарських товариств, більш як 50 % акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави або комунальної власності в яких становить 100 %. Для цих суб’єктів розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб за останній календарний квартал має бути не меншим за розмір середньої заробітної плати в регіоні за IV квартал 2021 року відповідно до даних Держстату. І до того ж, зарплатний критерій та критерій щодо відсутності заборгованості з податків та ЄСВ обов’язковими для них не стали (див. формулювання абзацу другого п. 3 Критеріїв № 76)!

Також зважайте, що для певних підприємств достатньо дотриматися всього двох, а не трьох вимог (але формально умови щодо зарплати та відсутності податкової заборгованості для них усе-таки теж будуть обов’язковими).

Йдеться про:

• підприємства, установи та організації паливно-енергетичного комплексу, управителі багатоквартирних будинків – юрособи (суб’єкти господарювання), казенні підприємства пробірного контролю та підприємства, установи, організації, які забезпечують надання послуг і виконання робіт з експлуатації та комплексного обслуговування майна органів держвлади;
• підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у сфері охорони здоров’я, ветеринарної медицини, освіти та науки, фізичної культури і спорту, соціального захисту (з включенням до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг) та належать до державної чи комунальної форми власності з включенням до Реєстру неприбуткових установ та організацій або утримуються за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, або надають населенню безоплатні послуги, необхідні для забезпечення життєдіяльності населення, на постійній основі;
• лінійні аудіовізуальні медіа, які здійснюють ефірне наземне багатоканальне (цифрове) телевізійне мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, програмне наповнення якого складається переважно з інформаційних та/або інформаційно-аналітичних передач, або які залучені до системи оповіщення, та їх афілійовані особи, а також державні та комунальні заклади культури;
• підприємства, установи та організації, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, підприємства, установи та організації, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та/або вантажів, перевізники міського електричного транспорту.

2. Зарплата заброньованого працівника.

Тут увага на абзац третій п. 8 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого Постановою № 76 (далі – Порядок № 76).

Згідно з його теперішньою редакцією військовозобов’язаним працівникам критично важливих підприємств, критично важливих установ, які включаються до списків, повинна бути нарахована щомісячна заробітна плата протягом строку, на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, не нижче за розмір мінімальної зарплати, помноженої на коефіцієнт 2,5, тобто 20 000 грн. Від цієї вимоги звільняються державні і комунальні підприємства, установи і організації, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі або перебувають у комунальній власності, та господарських товариств, більше 50% акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави або комунальної власності в яких становить 100 %, а також резиденти Дія Сіті.

Таке формулювання внесено з 30.11.2024 постановою КМУ від 29.11.2024 № 1362 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 і від 22 листопада 2024 р. № 1332» (далі – Постанова № 1362)

До того ж, з набранням чинності згаданою Постановою № 1362, у п. 6¹ Критеріїв № 76 з’явилося доволі неприємне правило: підприємства, установи, організації, яким скасовано статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у зв’язку з невиконанням вимог, визначених в абзаці третьому п. 8 Порядку № 76 (через недотримання вимоги щодо розміру зарплати заброньованого працівника), не можуть бути визначені критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період раніше ніж через шість місяців після скасування зазначеного статусу.

Як обчислювати середню зарплату по підприємству

Звісно, кожному роботодавцю хотілося б почути єдино правильний, нормативно обґрунтований алгоритм, до якого б ніхто не міг прискіпатися. Та, як не прикро, на разі про таку «розкіш» не йдеться…

В лютому 2023 року Мінекономіки запропонувало такий спосіб визначення середньої зарплати для підтвердження «критичності»: суму нарахованого фонду оплати праці штатних та позаштатних працівників найманих поділити на їх середню кількість в еквіваленті повної зайнятості за відповідний період (для цього осіб, які виконували роботи за ЦПД, не враховувати). Ця вказівка звучить в унісон з останнім абзацом п. 1.8 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286, де сказано, що для визначення середнього рівня заробітної плати використовується показник середньооблікової кількості всіх працівників в еквіваленті повної зайнятості. Але застосування такого показника у «бронювальній» справі ну явно пробуксовує! Річ у тім, що порівнювати середню зарплату по підприємству мали б із середньою зарплатою по регіону в IV кварталі 2021 року за даними Держстату (надалі це порівняння стане актуальним лише для державних і комунальних підприємств, але все одно і для звичайних підприємств коректність обчислення в еквіваленті повної зайнятість викликає великі сумніви). А заковика в тому, що Держстат визначав показник середньої зарплати в розрахунку на одного штатного працівника. А величини середньої зарплати, розрахованої в еквіваленті повної зайнятості, Держстат не оприлюднював! То невже можна порівнювати два неспівставні показники?! Це як порівнювати метри з кілограмами! Але роботодавці, які звикли неухильно дотримуватися вказівок держорганів, за вказівкою з цього роз’яснення фіксували в довідці показник середньої зарплати саме в еквіваленті повної зайнятості…

І все б нічого, якби не численні випадки позбавлення статусу «критичності» саме через невиконання зарплатного критерію – бо, бачте, обчислений показник середньої зарплати по підприємству не відповідає дійсності. А як могли визначити ваш показник середньої зарплати в еквіваленті повної зайнятості, не завітавши з перевіркою? Та ніяк! Бо рахували контролери геть інший показник – за даними об’єднаного Податкового розрахунку.

То як визначити середній заробіток за даними податкової звітності? Звернімося до п. 3.6 Методики проведення перевірки загальних положень податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, затвердженої наказом ДПС від 09.06.2023 № 444. Там зафіксовано, що починаючи з 01.01.2021 доцільно визначати загальну суму нарахованого доходу найманим працівникам відповідно до даних щоквартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого ЄСВ як сумарне значення колонок 1, 2 та 3 (номер місяця у звітному кварталі) рядка 1 «Нарахування доходу та єдиного внеску за найманих працівників у розрізі місяців звітного кварталу» (R0101G3 + R0101G4 + R0101G5). А середня кількість найманих працівників визначається за даними щоквартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого ЄСВ (J05001), як сумарне значення колонок 1, 2 та 3 (номер місяця у звітному кварталі) рядка 105 (R105G3 + R105G4 + R105G5) за всі звітні квартали року, поділене на кількість місяців, за які заповнено рядки R105G3, R105G4 та R105G5 у поданій щоквартальній звітності.

До речі, зазначений підхід узгоджується з тим, що в пп. 6 п. 2 Критеріїв № 76 вжито формулювання «середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників».

З огляду на це, перед роботодавцями вималювався такий алгоритм підрахунку показника середньої зарплати для підтвердження «критичності» за даними об’єднаного Податково розрахунку.

Крок 1. Із основної таблиці звіту за останній квартал додати помісячні цифри з колонок 1, 2 і 3 рядка «Загальна сума нарахованого доходу (р. 1.1 + р. 1.2 + р. 1.3 + р. 1.4 + р. 1.5)». Отриманий сумарний квартальний заробіток (точніше, це буде підЄСВшний дохід) ділимо на 3 – матимемо середній показник заробітку за місяць по підприємству.

Крок 2. Додаємо помісячні показники в колонках 1, 2 і 3 за рядком 105 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату/ (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» і результат ділимо на 3 – маємо середньомісячну кількість застрахованих осіб в певному кварталі.

Крок 3. Ділимо середньомісячну зарплату (з кроку 1) на середньомісячну кількість застрахованих осіб (з кроку 2).

Зрозуміло, цей підхід не бездоганний, адже, зокрема, оперує показниками, що включають інформацію про осіб, які виконували роботи чи надавали послуги за цивільно-правовими договорами (ЦПД). Але, принаймні, врахування доходів хоч якось збалансовувалось урахуванням кількості таких осіб…

У світлі цього ми чекали вже на нове, актуальне роз’яснення, в якому б компетентне відомство висловилось щодо обчислення середньої зарплати за даними об’єднаного Податкового розрахунку. І ось нещодавно побачив світ лист Мінекономіки від 11.12.2024 № 2704-25/89101-01. Та, на жаль, утіха від того виявилась невелика... Ось який алгоритм у ньому запропоновано: «Розрахунок середньої заробітної плати рекомендуємо здійснювати < … > шляхом ділення суми рядків 1.1 «сума нарахованої заробітної плати», 1.3 «сума оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платників податків», 1.4 «сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України» на рядок 105 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату».

Як бачимо, на відміну від викладеного вище підходу, слід ураховувати лише зарплату та лікарняні, а ось винагороди за роботи й послуги за ЦПД та допомога по вагітності і пологах залишаються «за бортом» розрахунку. Але ж проблема в тому, що в складі показника рядка 105, на який ми маємо ділити, фігурують усі застраховані особи, яким нараховували виплати, зокрема і ЦПД-шники! А значить, отримуємо необґрунтовано занижений показник середньої зарплати! Можливо, цей нюанс просто випадково залишився поза увагою фахівців Мінекономіки (особливо зважаючи на те, що назва рядка 105 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату…» не відповідає його наповненню)…

Хай там як, але дуже сподіваємося, що на цей нюанс звернуть увагу й проблему буде оперативно вирішено. Зокрема, визначити кількість осіб, які працюють за ЦПД, щоб виключити їх із обчислення середньої зарплати, можна було б, зробивши вибірку з Додатка 1 за кодами категорії застрахованої особи «26». Зрозуміло, якщо за ЦПД ніхто не працює та декретниць немає або ж якщо врахування їх кількості все одно дає достатній показник середньої зарплати, можна не перейматися.

Безперечно, оптимальним виходом із цієї ситуації мало б стати належне нормативне врегулювання – щоб чорним по білому прописали, як роботодавцям визначати середню зарплату для підтвердження «критичності».

Продовження раніше отриманої «критичності»

Звертаємо увагу на норму, яка запрацювала завдяки Постанові № 1362: рішення щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, які є чинними станом на 1 грудня 2024 року, зберігають свою чинність протягом строку, на який вони прийняті, але не довше ніж до 28 лютого 2025 року.

Також у силі правило: строк дії рішень щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, які є чинними станом на 23.11.2024, але строк дії яких закінчується до 30 листопада 2024 року (включно), продовжується до 31 грудня 2024 року (пп. 5 п. 2 постанови КМУ від 22.11.2024 № 1332 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час»).